International Conferences. Ukrainian Political Sciences Association

 

Мовчан, Богдан. ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ФРАНЦІЇ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНІ РЕАЛІЇ // Матеріали V-ої міжн. студ. наук. конф. «Публічне управління в умовах глобалізації» (07.12.2018 р.) / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН-NSG, 2018.




ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ФРАНЦІЇ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНІ РЕАЛІЇ 

 

Мовчан, Богдан,

Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова (Україна, Київ),

факультет політології та права,

кафедра  публічного управління та адміністрування,

студент,

e-mail : bodikmb@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються головні віхи розвитку державної служби Франції, розглядаються основні зміни в структурі французької державної служби за останні роки. Особлива увага звертається на різницю розвитку та функціонування державної служби України і Франції та можливі кейси, які варто було б запозичити в роботу української державної служби. З урахуванням цих факторів, варто розглянути історичні тенденції розвитку державної служби Франції: модель її організації, а також сучасні проблеми реформування і підвищення ефективності державної служби за кордоном. 

Ключові слова : державна служба, організаційна структура державної служби, моделі державної служби, державні службовці, ланки державної служби, публічна служба, проходження державної служби. 

 

 

THE PUBLIC SERVICE OF FRANCE: A HISTORICAL ASPECT OF THE DEVELOPMENT AND CURRENT REALITIES

 

Movchan, Bohdan,

National Pedagogical Dragomanov University (Ukraine, Kyiv),

Faculty of Political Science and Law,

Department of Political Science and Public Administration,

student,

e-mail : bodikmb@gmail.com

 

SUMMARY

The article analyzes the main milestones in the development of the French public service, the main changes in the structure of the French public service in recent years. Particular attention is drawn to the difference in the development and functioning of the state service of Ukraine and France and possible cases that should be borrowed in the work of the Ukrainian public service. Taking into account these factors, it is necessary to consider the historical trends in the development of the French public service : the model of its organization, as well as modern problems of reforming and improving the efficiency of public service abroad.

Key words : public service, organizational structure of public service, models of public service, civil servants, civil service, public service, civil service.

 

 

Актуальність вивчення досвіду організації та функціонування державної служби в зарубіжних країнах на українських теренах, обумовлені зростанням ролі державного управління, де постійно відбуваються соціально-демократичі перетворення. Необхідність підвищення соціальної відповідальності державної служби та ефективності професійної діяльності державних службовців спричиняють актуальність вивчення позитивного досвіду організації та функціонування зарубіжної державної служби. При цьому використання практики адміністративного управління в зарубіжних країнах не повинне ігнорувати специфіку розвитку української держави, особливості, умови, чинники національної державно-службової діяльності. Значення має визначення адаптивних елементів ефективного державного управління, використання інноваційних технологій і механізмів управлінської діяльності, що, в кінцевому рахунку, може сприяти розробці та реалізації концептуальної моделі сучасної державної служби України.

 

У світі існують різні методи організації державно-службової діяльності, тому теоретичний і практичний інтерес представляє досвід тих країн, державна служба яких функціонує ефективно і авторитет службовців в суспільстві досить високий. Звичайно, дане судження характерне для розвинених  країн, де у тому числі і Франція.

Аналізу зарубіжного досвіду проходження державної служби присвячено досить широке коло праць вітчизняних та зарубіжних науковців, основними серед яких є : В. Бакуменко, Д. Боссарт, К. Демке, І. Грицяк,  Н.Гончарук, А. Ілишев, Д. Іманбердієв, Ю. Ковбасюк, В. Лобанов, Н. Нижник, В. Олуйко, С. Серьогін, В. Сороко та ін. Однак, зарубіжний досвід проходження державної служби в умовах її реформування та модернізації, в науковій літературі залишається недостатньо дослідженим, хоча є дуже цінним для України.

 

Об’єктом дослідження виступає історія  розвитку та функціонування державної служби Франції.

Предметом дослідження є сучасне становище французької державної служби.

Мета даної роботи  полягає в аналізі сутності розвитку та функціонування державної служби Франції та з’ясуванні нинішнього становища французької державної служби в контексті змін за останні роки. Важливо також дослідити, які кейси для розвитку державної служби можна та необхідно запозичити Україні.

Досягнення зазначеної мети вимагає розв’язання таких завдань:

  • проаналізувати джерельні основи розвитку та функціонування державної служби Франції;
  • розкрити сутність і основні характеристики особливостей нинішнього стану французької державної служби;
  • обгрунтувати базові цінності і положення державної служби Франції, які варто запозичити у функціонування української державної служби;
  • дослідити  ключові відмінності функціонування державної служби України та Франції.

У статі застосовано філософські, загальнонаукові і спеціальні методи дослідження, що забезпечує  аналіз розвитку та діяльності державної служби Франції, дослідження особливостей нинішнього стану французької державної служби, визначення основних проблем функціонування державної служби Франції, зокрема, використано системний, порівняльний методи. У дослідженні підкресленні основні відмінності в діяльності української та французької державної служби, вказані основні ініціативи, які варто запровадити в українських реаліях в контексті розвитку державної служби. Розкриття особливостей функціонування французької державної служби  за останні роки (2008 – 2018 рр.).

 

Першою реформування державної служби здійснила Франція (кінець 1940-х рр.) [3, с. 448]. З метою координації дій Президента, Прем’єр-міністра, кожного з міністерств у межах їх компетенції, різних державних служб, які мають працювати для проведення державної реформи, спрямованої на оновлення державних послуг, декретами від 13 вересня 1995 р. і від 8 липня 1998 р. у Франції було утворено відповідні адміністративні структури, зокрема Міжвідомчий комітет з питань державної реформи (CIRE) та Міжвідомчу комісію з питань державної реформи (DIRE) [3, с. 374 ].

 

Французька модель організації державної служби у відповідність з домінуючою легалістською  традицією відрізняється ретельно розробленим законодавством, що регулює державну службу. У французькій концепції держави як єдиної централізованої адміністративної системи, що забезпечує ефективне управління країною зі столиці, використана в якості зразка Римська імперія. Принципи організації життєдіяльності і функціонування державних органів були запозичені і розвинені середньовічними французькими легістами. Організація французької адміністративної системи в її сьогоднішньому вигляді грунтується на структурах, що з'явилися після революції 1789 р. ще в часи Першої імперії. Загальний вектор державного управління був спрямований у бік централізації [1, c. 89].

 

Таким чином, Франція має традиційну сильну, згуртовану, організовану державну службу. Суть французької державної служби полягає в тому, що це закрита і детально регламентована система адміністрування, головними принципами якої є ієрархічність, кастовість чиновників та відданість державі. Основні принципи функціонування державної служби залишаються актуальними і в даний час, хоча  з 1789 року в країні змінилося близько 15 різних політичних режимів, значення чиновників у практиці функціонування державного апарату залишається як і раніше високим [4, c. 34-35].

 

Сучасна державна служба Франції належить до найбільш стабільних та організованих у світі й тому є певним еталоном організації й реалізації державно-службових відносин та проходження державної служби [2, с. 90 ]. Французька публічна служба є закритою і детально-регламентованою системою адміністративного управління. Для неї характерний дух відданості державі, ієрархічності і кастовості.

 

У Франції на проходження служби впливає кар’єрна модель державної служби, яка має такі основні характеристики: ієрархічна організація системи державної служби з чіткою нормативно встановленою компетенцією кожного рівня адміністрації й жорсткими принципами посадової субординації; дуже високий рівень централізації державної служби, незначна увага до місцевих умов, проблем та ініціатив; жорсткий контроль за місцевою бюрократією із центру; здійснення значної частини внутрішньо організаційної діяльності на основі формальних нормативно закріплених процедур; конкурсна система відбору кадрів для державної служби; дуже висока елітарність державної служби, яка за конкурсної системи відбору підтримується завдяки «освітній монополії» декількох навчальних закладів на підготовку державних службовців; розвинена система гарантій правової та соціальної захищеності службовця; дуже ускладнена процедура звільнення державних службовців; залежність кар’єрного зростання й окладу державного службовця від стажу служби, а також від посади, яку він обіймає) [1, с.76-78].

 

Прийняття на державну службу здійснюється за конкурсом за двома можливими варіантами: здачі екзаменів і проходження тестів; співставлення послужних списків кандидатів на посаду. При створенні нового корпусу, призначенні на вищі посади (префекти, посли та ін.), а також на деякі нижчі посади конкурс не проводиться [6, c. 45]. Концепція проходження державної служби Франції, включаючи добір, призначення на посаду, професійну кар’єру, оцінювання ефективності роботи службовця протягом професійної діяльності, ґрунтується на тому, що: державна служба потребує від працівника специфічних якостей і повної віддачі службі державі; державна служба дає впевненість у тому, що добросовісне виконання працівником його службових обов’язків гарантує йому стабільне матеріальне забезпечення, яке поступово збільшується; державна служба добирає і закріплює на посаді найбільш цінні кадри, які забезпечують їй високий престиж у суспільстві [1, с. 24 ].

 

Як зазначалося раніше, французька система державної служби є системою кар'єрного зросту. У самому центрі системи просування по службі є принцип відмінності між рангом і видом роботи. Державні службовці не можуть бути звільнені (якщо не виявлено дисциплінарних порушень або низького рівня їх роботи). Ранг дає державному службовцю можливості займатися тою роботою, що відповідає рівню та кваліфікації відповідного рангу, але сама робота може доручатися державному службовцю, або відкликатися, відповідно до потреб державної  служби [5, c. 65].

 

Це дозволяє державному службовцю займатися певною роботою до тих пір, поки ця робота є затребуваною. Для розвитку професіоналізму державна служба передбачає розвиток мобільності серед державних службовців. Для того, щоб ввести елементи порівняння між різними завданнями (різними видами робіт) і допомогти організувати справжній кар'єрний зріст на основі капіталізації різних професійних вмінь та навиків, збагачених мобільністю, а також постійним навчанням, необхідно створити систему взаємозв’язку - це те, що у Франції називається «Розвиток і удосконалення системи підготовки державних службовців» [4, c. 79].

 

Французьку систему іноді критикують за жорсткість і монолітність, за те, що занадто багато ваги приділяється стажу роботи, за нечасте просування по службі, за незначну гнучкість. Але реальність показує, що державній службі Франції притаманна чудова здатність до адаптації; заслуги і якісне виконання завдань беруться до уваги [3, c. 76] .

 

Аналіз зарубіжного досвіду проходження державної служби в умовах адміністративної реформи й модернізації державної служби показав, що в Європі та інших країнах демократії були розроблені різні моделі державної служби, які об’єднуються загальною назвою «нове державне управління». Проведений аналіз дозволив здійснити систематизацію основних тенденцій розвитку інституту проходження державної служби в країнах демократії, до яких нами віднесено: розробку програм реформування й модернізації державної служби та прийняття нового законодавства про адміністративну реформу і про державну службу; оптимізацію та створення в системі державної служби нових організаційних структур; існування спеціальних інститутів управління державною службою; послідовне скорочення державного апарату; створення інституту вищих керівників; використання методів менеджменту, запозичених з приватного сектора; ротації кадрів; наявність кодексів етики; забезпечення процесу безперервної професійної освіти державних службовців. Таким чином, зарубіжний досвід проходження державної служби в умовах її реформування та модернізації є дуже цінним для України. Його адаптація до вимог нашої держави та національних традицій сприятиме реформуванню й модернізації державної служби, вдосконаленню її проходження в умовах адміністративної реформи в Україні [2, c. 90-91].

 

ВИСНОВКИ

 

Державна служба Франції – це досить закрита, але  розвинена система публічного адміністрування з повним соціальним пакетом для державних службовців. Історичний аспект розвитку французької  державної служби демонструє, що вона зазнавала реформування неодноразово, проте основні цінності та принципи для держслужбовців залишаються незмінними з 40-их років, коли була проведена перша вагома реформа в системі державної служби Франції.

Входження до системи державної служби Франції є досить закритим, з складним конкурсним відбором, проте держслужбовець має реальну можливість кар’єрного розвитку і  не може бути звільненим безпідставно, але ці пункти формують  імідж французької держслужби як однієї з найстабільніших в світі.

 

Успіх французької державної служби полягає ще й в постійній протекції з боку держави, адже її увага зосереджена на розвиток мережевих центрів навчання державних службовців: понад 50 різноманітних закладів освіти, наукові установи та, навіть, приватні заклади, але ця система функціонує досить ефективно. Реальна стратегія професійної підготовки державних службовців була розроблена адміністраціями, відповідальними за державну службу, у зв'язку з участю Прем'єр-міністра в управлінні державною службою вкінці 80-х рр. Система професійної підготовки державних службовців є дорогою - 6,6% від фонду заробітної плати в державній цивільній службі, але вона цього вартує і дає підґрунтя називати французьку державну службу успішною, адже :

  • уся території Франції заповнена мережею навчальних закладів, що дозволяє забезпечувати швидку комунікацію з тими особами, які приймають рішення, а також зі стажистами;
  • відповідність навчальних програм існуючим потребам у навчанні, що забезпечується  співпрацею  менеджерів з персоналу та адміністративними школами;
  • значна увага приділяється якості підготовки викладачів та оцінці їх роботи.

Роблячи висновки, варто зазначити, що ті пункти, які є показником успішності функціонування французької державної служби є кейсами, які необхідно запровадити до роботи державної служби України, адже система підготовки держслужбовців не розвивається та не оновлюється, майже відсутнє поле для особистого розвитку представників сектору державної служби, відсутня стратегія розвитку сфери українського публічного управління. Можна виокремити багато проблем та відмінностей в роботі державної служби Франції та України, проте державі необхідно більше приділяти уваги  розвитку державної служби та створювати більше можливостей для її службовців. Досить дієвий спосіб удосконалити сферу публічного управління – це створення регіональних центрів навчання для отримання профільних знань та підвищення кваліфікації.

 

Концепція кар'єри або закритої державної служби, що функціонує у Франції досить давно означає те, що правовий статус французького чиновника у більшому ступені враховує специфіку його роботодавця — держави і тому вона регулюється не нормами трудового, а адміністративного права і права державної служби як його частини. Це право передбачає нерівність сторін, особливий порядок розв'язання трудових спорів, а також додаткові обмеження. Система ця орієнтована на те, що державний службовець, вступивши на службу, вже не піде з неї до пенсії, поступово просуваючись по службових щаблях, а права чиновників захищає профспілка. Саме цей кейс варто запровадити до норм функціонування держслужби України, адже він дає змогу повністю забезпечити кар’єрний розвиток службовця, гарантуючи йому робоче місце та гідну пенсію, а також юридично врегульовує своєрідну віддачу держслужбовця до свого роботодавця – держави.

 

Українська державна служба теж варта отримати звання престижної професії в державі,  а не залучення працівників до неї у зв’язку з відсутністю інших можливостей. Дана негативна тенденція пов’язана ще з тим, що в сфері держслужби майже відсутні швидкі перспективи кар’єрного розвитку службовця, високий рівень бюрократизації, відсутність гідного протекторату держави та невмотивованість представників сектору державної служби.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ :

  1. Боссарт Д ., Деммке К. Державна служба у країнах-кандидатах до вступу до ЄС: нові тенденції та вплив інтеграційного процесу. К.: Міленіум,  2004 . – 128 с.
  2. Грицяк І., Оржель О., Гладкова С. Стандарти європейського врядування. –  К.:  НАДУ,  2011. – 184 с.
  3. Ковбасюк Ю., Загороднюк С., Крайнік П., Дейнега Х. Світові моделі державного управління : досвід для України у 2 ч. 2- ге вид. Ч. 1. – К.: НАДУ, 2015. – 612 с.
  4. Литвинцева Е.  Державна служба в зарубіжних країнах. – М.:   РАГС , 2004. – 129 с.
  5. Серьогін С. Державна служба. – К.:  ТОВ «СІК ГРУП Україна», 2012. – 526 с.
  6. Сороко В. Кадрова політика і державна служба. – К.:  НАДУ, – 2009. – 104 с.

 

REFERENCES:

1. Bossart, В.; Demmke, K. (2004). Public service in EU candidate countries: new trends and the impact of the integration process. K.: Millennium. - 128 p.

2. Hricak, I.; Orgel, O. (2011). Smooth Standards of European governance. K.: NADU. - 184 p.

3. Kovbasyuk, Y.; Zagorodnyuk, S.; Krainik, P.; Deynega H. (2015). Global model of public administration : the experience for Ukraine in 2 h. 2 - e Izd. Part 1. – To.  - NADU. - 612 p.

4. Litvintseva, E. (2004). Public service in foreign countries. K.: RAGS, 2004. - 129 p.

5. Seregin, S. (2012). Public service. K.: LLC "JUICE group Ukraine". - 526 p.

6. Soroko, V. (2009). Personnel policy and public service. K.: NADU, 2009. - 104 p.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 



Обновлен 11 дек 2018. Создан 08 дек 2018