International Conferences. Ukrainian Political Sciences Association

 

Ізатова, Вікторія. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРИВАТНИМИ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ В УКРАЇНІ // Матеріали V-ої міжн. студ. наук. конф. «Публічне управління в умовах глобалізації» (07.12.2018 р.) / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН-NSG, 2018.




 

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ПРИВАТНИМИ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ В УКРАЇНІ

 

Ізатова, Вікторія,

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова (Україна, Київ),

кафедра політології і публічного управління та адміністрування,

студентка,

izatovav@gmail.com

 

АНОТАЦІЯ

У статті підкреслюється важливість розвитку приватної освіти в Україні. Проаналізовано сутність поняття «приватна школа», виокремлені її відмінності від державної. Охарактеризовано особливості менеджменту за трьома напрямами: економічний, маркетинговий, кадровий. Виділено ті прийомі, які корисно запозичити для управління державними загальноосвітніми навчальними закладами.

Ключові слова: приватна школа, економічне управління, маркетингове управління, кадрове управління.

 

PECULIARITIES OF PRIVATE GENERAL EDUCATIONAL INSTITUTIONS MANAGEMENT IN UKRAINE

 

Izatova, Victoria,

National Pedagogical Drahomanov University (Ukraine, Kyiv),

Department of Political Science and Public Management and Administration,

student,

izatovav@gmail.com

 

SUMMARY

The article emphasizes the importance of the development of private education in Ukraine. The essence of the concept "private school" is analyzed, its differences from the state are distinguished. The peculiarities of management in three areas are described: economic, marketing, human resources. Those methods are selected, which are useful to borrow for the management of public school.

Keywords: private school, economic management, marketing management, human resources management. 

 

 

У країнах західного світу існування приватних загальноосвітніх навчальних закладів давно уже є нормальним явищем. Загальна кількість таких шкіл у розвинутих державах коливається від 5 до 20% (Великобританія – 10%, США – 12%, Німеччина – 14%, Швеція – 15%, Франція- 18%, Австралія – 20% [7, с.166]). В Україні цей показник становить менше 1% [7, с.168]. Це й не дивно, адже приватна освіта в нашій державі з’явилася історично нещодавно – з часів здобуття нею незалежності.

 

Але, не дивлячись на такий короткий термін існування, приватні школи продемонстрували ряд своїх переваг над державними, а саме:

- швидке реагування на запити сучасного суспільства, умови ринку праці тощо;

- розширена освітня програма за рахунок поглибленого вивчення профільних предметів та оперативного впровадження нових сучасних дисциплін (екологія, IT-технології, фінансова грамотність, медіа-грамотність тощо);

- апробація нових педагогічних технологій, практика авторських методик викладання;

- залучення до роботи більш кваліфікованих викладачів за рахунок кращих умов праці;

- ширші фінансові можливості, а, значить, і краща матеріальна база [3, с.6].

 

Отож, приватні школи зарекомендували себе як успішні та конкурентоспроможні інституції, що надають високоякісну освіту. А, як відомо, вагомою складовою успіху будь-якої установи, в тому числі і школи, є організація її управління. Отже, є необхідність дослідження специфіки менеджменту приватних загальноосвітніх навчальних закладів як порівняно нових елементів української освіти. У цьому і полягає актуальність дослідження.

 

Науково-джерельну базу статті становлять праці вітчизняних (Єганова Т.Й., Журавський В.Л., Лаврук В.В., Сенчук О.В., Паращенко Л.І., Храбатин О.І., Яворська Л.В.) та зарубіжних (Войлошніков М.В., Симушкина Н.Ю., Леви Д.К.) науковців, а також законодавчі документи галузі освіти (Закон України «Про загальну середню освіту», Проект «Нова Українська школа» ).

 

Об’єктом статті виступають загальноосвітні навчальні заклади України приватної форми власності. Її предметом є управлінський аспект функціонування таких установ.

 

Мета дослідження - проаналізувати специфіку менеджменту приватних загальноосвітніх навчальних закладів в Україні.

 

Формулюємо перед собою наступні завдання: 

- з’ясувати сутність явища приватного загальноосвітнього навчального закладу, виокремивши його основні відмінності від державного;

- висвітлити особливості їх управління за такими параметрами: економічний (фінансово-господарський), маркетинговий, кадровий;

- визначити, які з прийомів управління могли б запозичити школи державної форми власності.

 

Перед тим, як розглядати особливості управління приватним загальноосвітнім навчальним закладом, логічним буде з’ясувати його сутність та відмінність від державного. Для початку звернемося до нормативно-правової бази галузі освіти України. У ст.10 Закону України «Про загальну середню освіту» знаходимо: «Статус приватного має заклад загальної середньої освіти, заснований на приватній формі власності» [4, с.18]. Отож, в основі поділу загальноосвітніх навчальних закладів на державні та приватні лежить фінансовий критерій.

Якщо проаналізувати західну літературу, то можна побачити, що багато науковців не обмежуються лише цим аспектом, адже в розвинених країнах такі установи існують вже давно, і різниця між державними та приватними школами стає все більш нечіткою. Тому, наприклад, дослідник Даніель Леві у своєму дослідженні приватної освіти Латинської Америки для визначення «приватності» вводить три критерії:

- фінансовий – навчальний заклад є приватним, якщо використовує кошти не з державного сектора економіки;

- управлінський – навчальний заклад є приватним, якщо керується неурядовим персоналом;

- функціональний – визначається рівнем виконання закладом своїх соціальних функцій, адже приватні школи виконують замовлення не держави, а суспільства [11, с.20].

 

Як бачимо, різниця між приватними та державними школами не тільки у способі створення та утримання такого закладу, а й в організаційних аспектах її функціонування. Отож, перейдемо до розгляду специфіки менеджменту приватної школи.

 

Проаналізувавши управління приватних загальноосвітніх навчальних закладів України та визначивши ряд особливостей, їх було поділено на три групи: економічні (фінансово-господарські), маркетингові, кадрові.

 

Почнемо з економічного (фінансово-господарського) аспекту. Як було сказано вище, приватні школи різняться від державних, головним чином, у формі власності. Отож, вони самостійно дбають про фінансове забезпечення школи, тому повинні постійно шукати джерела поповнення їхнього бюджету. Тут слід згадати також про те, що якщо закордоном є нормальною практика фінансової підтримки приватних шкіл (наприклад, у Польщі зменшують плату за оренду приміщення; в Іспанії, Швеції та Нідерландах частково покривають витрати на кожного учня; у Німеччині надають субвенції тощо [2, с.112]), то, нажаль, в Україні такі школи перебувають на повному самофінансуванні.

 

Отже, у середньому прибуток приватної школи тільки на 70% складає плата учнів за навчання, решта 30% становлять інші джерела надходжень [9, с.14]. Основними такими джерелами виступають: благодійні внески; отримання грантів; спонсорські кошти; створення фондів; банківські кредити; співпраця з різноманітними вітчизняними та міжнародними організаціями; надання додаткових освітніх послуг (дошкільна та доуніверситетьска підготовка, курси, гуртки та секції тощо); реалізація власної продукції; оренда приміщень тощо.

 

Як бачимо, для того, аби фінансово забезпечити школу, її управлінський апарат повинен, окрім складення кошторису школи, знайти джерела її фінансування, акумулювати кошти, грамотно їх розподілити тощо. А для цього треба володіти неабиякими економічними та підприємницькими компетенціями, уміти будувати бізнес-відносини, бути активним учасником на ринку освітніх послуг.

 

Але, ведучи таку динамічну підприємницьку діяльність, водночас, не можна перетворювати це на суто бізнесову справу, ставлячи за мету у мінімально короткий строк максимально збільшити прибутки, нехтуючи якістю освіти. Приватна школа має складну подвійну природу – соціальну, адже це освітній заклад, і комерційну, тому що це приватне підприємство. У роботі школи ці два компоненти мають гармонійно співіснувати, не дозволяючи переважати комерційній складовій, аби не викликати негативні тенденції комерціалізації освіти (елітизація, соціальна несправедливість, майнова нерівність тощо [1, с.69]), або просто припинити своє існування.

 

Від економічних особливостей перейдемо до маркетингових. Вплив ринкових відносин не оминув і сферу освіти, тож, доводиться користуватися інструментами ринкової економіки, а конкретніше – маркетинговими прийомами, адже конкуренція між приватними закладами доволі жорстка і кожен із них ретельно піклується про свою репутацію.

 

Зараз уже не здивуєш тим фактом, що при школі є маркетинговий відділ, або відділ зв’язків із громадськістю, що відповідає за формування курсу шкільної політики, продукує нові ідеї зі створення позитивного іміджу школи.

 

Бажаючи відрізнятися від своїх конкурентів, кожна установа прагне зробити з себе своєрідний бренд. Цей процес у маркетингу так і називається – брендинг – «це діяльність зі створення прихильності до товару на основі спільного впливу на споживача рекламних повідомлень, товарної марки, пакування та інших елементів комунікації, об’єднаних певною ідеєю і фірмовим оформленням, які виокремлюють товар серед конкурентів і створюють його образ» [10, с.152].

 

Проаналізувавши маркетингове управління приватними школами, було з’ясовано, що частіше всього використовуються наступні рекламні прийоми:

- репрезентація унікальної історії та своєрідних традицій школи;

- шкільна форма, логотипи та слогани;

- реклама у паперових та інтернет-виданнях;

- введення веб-сайту, сторінок у соціальних мережах, постійне оновлення там інформації про роботу, новини та успіхи школи;

- організація виставок та презентацій про школу, дні відкритих дверей;

- адресна розсилка про пропозиції від школи;

- робота із потенційними клієнтами - дитячими садками, центрами дитячого розвитку тощо [8, с.228].

 

Як бачимо, сучасні школи широко використовують інструментарій маркетингу задля укріплення своєї конкурентоспроможності.

 

Перейдемо до характеристики третьої групи – особливостей кадрового управління. Як відомо, стрижень будь-якої організації – його персонал, і в інноваційній школі до нього висуваються особливі вимоги. Передусім, це стосується особистості директора.

 

Окрім володіння загальноприйнятими компетенціями керівника загальноосвітнього навчального закладу, директор приватної школи повинен:

- орієнтуватися в економічних тонкощах управління приватною установою, уміти залучати інвестиційні кошти;

- знати юридичні аспекти менеджменту, аби могти відстояти права школи в умовах сучасного законодавчого поля;

-  підлаштовуватись під постійні суспільно-політичних зміни та тенденції на ринку освіти;

- відмовитись від традиційного авторитарного стилю, натомість запроваджувати особистісно-орієнтований підхід до управління;

-  обирати пріоритетні напрями та найоптимальніші шляхи розвитку закладу освіти;

- активізувати інтелектуальні і творчі зусилля педагогічного колективу, стимулювати їх до інноваційної діяльності [5, с.95].

 

У приватній школі правила диктує не навчальний заклад, а його споживачі – батьки та учні, отож, директор повинен дотримуватись вимог громадянського суспільства, а це: відкритість, партнерство, прозорість, рівність.

 

Щодо управління персоналу загалом, то приватні школи висувають високі вимоги до потенційних працівників. Вчителеві важче обійняти там посаду і тяжче її втримати. Він повинен не тільки досконало володіти предметом і знати методику, але й бути готовим до динамічних змін, винаходити авторські прийоми, відходити від педагогічних стандартів, брати відповідальність за результати своєї праці та дотримуватись високого рівня підзвітності. Натомість, керівництвом школи створюються умови педагогічної свободи та комфортні умови праці для вчителів. Сучасний учитель повинен завжди іти в ногу з часом та регулярно підвищувати свою кваліфікацію, отож, поширеною є практика обов’язкової участі педагогів у різноманітних тренінгах, конференціях, обмінах, зарубіжних практиках.

 

Як бачимо, умови в нинішній приватній школі є жорсткими для роботи вчителя, і, одночасно, сприятливими для його розвитку. Із впевненістю можна сказати одне – керівний апарат приватної школи  ретельно та пильно підходить до питання кадрового управління, адже, в будь-якій організації, персонал є найвищою цінністю.

 

Висновки

У ході теоретичного та практичного аналізу було з’ясовано, що приватна школа – це заклад середньої освіти, який заснований на приватній формі власності і займається освітньою діяльністю у сфері загальної середньої освіти. Крім того, приватна школа відрізняється недержавними формах фінансування, самостійним кадровим забезпеченням, специфічним правовим статусом тощо.

 

Складна природа приватної школи (співіснування суспільного та комерційної складових) впливає і на специфіку її менеджменту, яка була розглянута за трьома напрямами: економічний (фінансово-господарський), маркетинговий, кадровий.

 

Особливостями економічного управління є активна діяльність щодо залучення різноманітних джерел фінансування. Уважаємо, що така практика буде корисною і для державних шкіл, адже в умовах становлення ринкових відносин, з одного боку, та фінансової кризи, з іншого, сподіватися лише на державний бюджет є нелогічною та пасивною позицією. Отож, важливим на сучасному етапі є залучення додаткових джерел фінансування, наприклад, шляхом співпраці з фондами та організаціями, надання додаткових освітніх послуг тощо.

 

Щодо маркетингової діяльності приватної школи, то, слід зауважити, що вагома частина державних навчальних закладів уже використовує знаряддя реклами. Зараз не рідкістю є наявність шкільного сайту, групи у соціальних мережах, створення буклетів про діяльність школи та днів відкритих дверей.

 

Говорячи про особливості кадрового управління, було з’ясовано, що умови для роботи в приватній школі відрізняються, з одного боку, більш жорсткими вимогами до вчителів, з іншого, ширшими можливостями для їх професійного вдосконалення. І хоч відхід від авторитарних методів управління та надання більшої автономії для вчительської діяльності прописані в стратегічних політичних документах [3, с.16], слід визнати, що в державних загальноосвітніх навчальних закладах вони впроваджуються не так швидко, як в приватних. Отож, більш активний процес демократизації управління персоналом в державній школі позитивно впливав би на ефективність його діяльності.

 

Насамкінець зауважимо, що створення приватних шкіл — явище цілком закономірне і відповідає нинішньому етапу становлення української держави та її європейським прагненням. Більш того, розширення мережі приватних закладів сприятиме демократизації, модернізації та підвищенню якості освіти. І, незважаючи на відмінності державних та приватних шкіл, вважаємо що корисним буде їхня співпраця та обмін досвідом, адже ці два сектори освіти мають єдину мету – виховання інтелектуального потенціалу нації на якомога вищому рівні, а це – найвагоміший внесок у створення успішної та конкурентоспроможної держави.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Войлошніков М.В. Комерціалізація прикладної науки і освіти / М.В. Войлошніков // Східний базар. - 2007. - № 4. - С.65-75.
  2. Єганова Т.Й. Приватна школа — дзеркало змін у суспільстві / Т.Й. Єганова. — Одеса: Іміджпрес, 1999. – 236 с.
  3. Журавський В.Л. Два сектори освіти - одна мета / В.Л. Журавський // Вища освіта України. - 2003. -№ 1. -С. 5-7.
  4. Закон України «Про загальну середню освіту» [Електронний ресурс] - К: Відомості Верховної Ради, 1999. – №28. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-14
  5. Лаврук В.В Діагностика управлінської компетентності директора школи / В.В. Лаврук. — К.: Шкільний світ, 2008. — 128 с.
  6. Нова українська школа: концептуальні засади нової української школи [Електронний ресурс] – К.: Міністерство освіти і науки, 2016. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch-2016/konczepcziya.html
  7. Сенчук О. В. Створення нових можливостей підвищення якості освіти через сприяння розвитку приватних шкіл та особливості управління ними / О.В. Сенчук // Освітологічний дискурс. Наукове фахове видання. – 2010. – №2. — с.165-175
  8. Симушкина Н.Ю. Менеджмент частных школ англоязычных стран / Н.Ю. Симушкина // Сибирский педагогический журнал. – 2012. - №9. – с.225-229.
  9. Управління освітою та шкільна автономія: погляд зі школи: аналітична доповідь / За заг. ред. Паращенко Л.І. – К.: «2UP», 2013.– 64 с.
  10. Храбатин О.І., Яворська Л.В. Маркетинг: Навчальний посібник / За наук. ред. О. А. Тимчик. – Київ: Новий формат, 2014. - 284 с.
  11. Levy D.C. Higher Education and the State in Latin America: Private Challenges to Public Dominance / D.C. Levy. – Chicago: The University of Chicago Press, 1986. – 1750 p.

 

REFERENCES:

  1. Vojloshnikov, M. (2007). Komercializaciya prykladnoyi nauky i osvity. Sxidnyj bazar, 4, pp. 65-75.
  2. Jehanova, T. (1999). Pryvatna shkola — dzerkalo zmin u suspilstvi. Odesa: Imidzhpres. - 236 p.
  3. Zhuravskyi, V. (2003). Dva sektory osvity - odna meta. Vyscha osvita Ukrainy, 1, pp. 5-7.
  4. Zakon Ukrainy «Pro zahalnu seredniu osvitu» (2018). Kyiv: Vidomosti Verkhovnoi Rady, 28. - Available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/651-14
  5. Lavruk, V. (2008). Diahnostyka upravlinskoi kompetentnosti dyrektora shkoly. Kyiv: Shkilnyi svit. - 128 p.
  6. Nova ukrainska shkola: kontseptualni zasady novoi ukrainskoi shkoly (2016). Kyiv: Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy. - Available at: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch-2016/konczepcziya.html
  7. Senchuk, O. (2010). Stvorennia novykh mozhlyvostei pidvyschennia yakosti osvity cherez spryiannia rozvytku pryvatnykh shkil ta osoblyvosti upravlinnia nymy. Osvitolohichnyi dyskurs, 2, pp. 165-175.
  8. Symushkyna, N. (2012). Menedzhment chastnykh shkol anhloiazychnykh stran. Sybyrskyi pedahohycheskyi zhurnal, 9, pp.225-229.
  9. Paraschenko, L. (2013). Upravlinnia osvitoiu ta shkilna avtonomiia: pohliad zi shkoly: analitychna dopovid. Kyiv: «2UP». - 64 p.
  10. Khrabatyn, O.; Yavorska, L. (2014). Marketynh: Navchalnyi posibnyk. Kyiv: Novyi format. - 284 p.
  11. Levy, D.C. (1986). Higher Education and the State in Latin America: Private Challenges to Public Dominance. Chicago: The University of Chicago Press. - 1750 p.

 



Обновлен 11 дек 2018. Создан 08 дек 2018