International Conferences. Ukrainian Political Sciences Association

 

Пашкевич,Людмила. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СФЕРІ ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ//Матеріали V-ої міжнародної студентської наукової конференції «Публічне управління в умовах глобалізації»(07.12.2018)/за ред.В.М.Бебика.-Київ,2018




 

Міжнародне співробітництво у сфері запобігання та протидії корупції в умовах глобалізації

 

Пашкевич, Людмила,

Національна академія державного управління при Президентові України (Україна, Київ),

кафедра глобалістики, євроінтеграції та управління національною безпекою,

аспірантка

lyudmila_pashkevich@ukr.net

 

АНОТАЦІЯ 

У статті розглянуто основні форми, види та шляхи міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії корупції. Класифіковано напрями міжнародної співпраці. Окреслено діяльність групи держав проти корупції «Group of Statesagainst Corruption» при Раді Європи та «Transparency International», в тому числі участь України. Зроблено наголос на тому, що подолання корупційних проявів та правопорушень має стати центром зусиль міжнародної спільноти, спрямованих на боротьбу з корупцією.

Ключові слова: злочинність, міжнародне співробітництво, протидія та запобігання корупції, індекс сприйняття корупції, корупційна ситуація, Transparency International, Group of Statesagainst Corruption.

 

 

INTERNATIONAL COOPERATION IN THE FIELD OF PREVENTION AND COUNTERACTION OF CORRUPTION IN GLOBALIZATION CONDITIONS

 

Pashkevych, Lyudmila,

National Academy of Public Administration under the President of Ukraine (Ukraine, Kyiv),

Department of Globalistics, European Integration and national security management,

PhD student,

lyudmila_pashkevich@ukr.net

 

SUMMARY

In the article reviewed the main forms, types and ways of international cooperation in the field of prevention and counteraction to corruption. Areas of international cooperation are classified. The activity of the group of states against corruption "Group of Statesagainst Corruption" under the Council of Europe and "Transparency International", including participation of Ukraine, is outlined. The emphasis is placed on the fact that combating corruption and offenses should be the focus of the international community's efforts to fight corruption.

Key words: crime, international cooperation, counteraction and prevention of corruption, index of perception of corruption, corruption situation, Transparency International, Group of Statesagainst Corruption.

 

 

Постановка наукової проблеми та її значення. Останнім часом Україна стала об’єктом зростаючої зацікавленості міжнародних злочинних організацій. Здебільшого це стосується сфер відмивання «брудних» грошей, незаконної міграції, торгівлі людьми, зброєю, небезпечними матеріалами, наркотичними речовинами тощо. Це відбувається шляхом підкупів, хабарництва, певних домовленостей між посадовими особами і т.д. Наслідком цього виступає збільшення рівня корупційних проявів, що є сприятливою умовою процвітання злочинності як в Україні так, і в інших державах.

 

Вирішення Україною важливих соціально-економічних, політичних та інших завдань практично неможливе без її участі в міжнародному співробітництві в боротьбі зі злочинністю та взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями.

 

З огляду на це участь нашої держави в міжнародній співпраці в галузі протидії злочинності, зокрема корупції, реалізується на основі норм і принципів міжнародного права. Цілком зрозуміло, що таке співробітництво України з державами світу, міжнародними організаціями є вагомою умовою успішного вирішення багатьох проблем не лише зовнішньополітичного, зовнішньоекономічного, а й внутрішнього характеру.

 

Ступінь наукової розробки теми й актуальність. Серед найбільш ґрунтовних за останні 20 років слід виділити праці українських вчених М.Г. Вербенського, В.Т. Білоуса, А.П. Закалюка, М.І. Мельника, І.С. Нуруллаєва, Г.П. Пожидаєва, І.В. Пшеничного, М.І. Флейчук та деяких інших. Ними досліджено низку правових, економічних і політологічних проблем, що виникають у процесі боротьби з транснаціональною злочинністю, окремі аспекти запобігання корупції як складової цього явища, особливості запобігання корупційним правопорушенням в окремих сферах та галузях суспільного виробництва, правові та організаційні основи міжнародного співробітництва у сфері протидії корупції тощо.

 

Метою статті є розгляд основних положень міжнародного співробітництва у сфері запобігання та протидії корупції.

 

Виклад основного матеріалy. Міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю здійснюється в різних напрямках, у певних формах та видах. Якщо розглядати напрямки міжнародного співробітництва в боротьбі зі злочинністю як шляхи та напрями розвитку, то можна виокремити такі:

– спонукання держав та сприяння в укладанні угод у сфері боротьби з міжнародною злочинністю, включаючи її попередження та поводження з фізичними особами, що порушили норми цих угод;

– розробку міжнародних стандартів у галузі попередження злочинності, кримінального переслідування і відбування покарання за вчинення міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру;

– розробку рекомендацій для боротьби національних правоохоронних органів із загально-кримінальними злочинами, інформаційну та консультаційну допомогу державам (з урахуванням того, що кожна держава веде цю боротьбу в рамках суверенітету, в межах своєї території та відповідно до власних соціальних та економічних умов) [1, с. 9].

 

З урахуванням характеру злочинності напрями міжнародного співробітництва в боротьбі з нею можна класифікувати таким чином:

1) співробітництво в боротьбі з міжнародними злочинами;

2) співробітництво в боротьбі зі злочинами міжнародного характеру;

3) співробітництво в боротьбі із загально-кримінальною злочинністю.

 

Міжнародне співробітництво у сфері боротьби зі злочинністю може здійснюватися в таких формах:

– надання взаємної правової допомоги з кримінальних справ;

– видача фізичних осіб, що вчинили злочини, для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку;

– передача засуджених до позбавлення волі для подальшого відбування покарання в державі їх громадянства або постійного місця проживання;

– обмін оперативною, правовою або іншою інформацією;

– виконання доручень із міжнародного розслідування;

– створення і діяльність спільних слідчо-оперативних груп для розкриття і розслідування матеріалів кримінального провадження, що перебувають у провадженні компетентних органів, пов’язаних із проведенням великого обсягу процесуальних дій і оперативнo-розшукових заходів на територіях двох і більше держав;

– забезпечення прав і свобод громадян певної держави під час здійснення кримінального правосуддя в іншій державі;

– підготовка кадрів, обмін досвідом роботи правоохоронних органів різних держав у боротьбі з міжнародною злочинністю;

– надання експертних та консультативних послуг, спеціальних науково-технічних засобів та здійснення іншої матеріально-технічної допомоги;

– спільне вивчення проблем злочинності та боротьби з нею, прогнозування та програмування цієї діяльності;

- участь в офіційних заходах (конгресах, нарадах) та науково-технічних конференціях (семінарах, симпозіумах), що обговорюють проблеми міжнародного співробітництва в попередженні злочинності [3].

 

Що стосується міжнародної співпраці в боротьбі з корупційними проявами, то це реалізується шляхом прийняття конвенцій та угод, які надають рекомендації щодо запобігання та протидії корупції.

 

Значної уваги міжнародне співтовариство надає питанням попередження корупції, що сьогодні стала світовою проблемою. Лише за останні роки ці питання розглядалися на багатьох європейських форумах. Прийнято спільний проект Комісії Європейського Союзу і Ради Європи "Октопус", Конвенцію про корупцію у контексті цивільного права, Конвенцію про корупцію у контексті кримінального права, Угоду про створення Групи держав проти корупції, затверджено статути Групи держав по боротьбі з корупцією та комісії щодо запобігання корупції. Радою Європи створена міжнародна Група з протидії корупції, яка працює під керівництвом Комітету з кримінальних проблем. Саме цією Групою разом з Європейським Союзом розроблено проект "Октопус", у якому беруть участь 16 східноєвропейських країн, у тому числі й Україна. Ця програма є першою спробою реальних кроків по боротьбі з корупцією у країнах Центральної та Східної Європи.

 

Дослідження діяльності міжнародних організацій у сфері запобігання та протидії корупції дозволяє виявити недоліки національного законодавства в цій сфері. Участь України в міжнародних організаціях сприяє вдосконаленню процесу запобігання корупції та мінізації рівня її проявів.

 

27 січня 1999 року Рада Європи відкрила для підпису Кримінально-правову конвенцію про корупцію. Ця конвенція Ради Європи охоплює всі види корупційних діянь. Разом із підкупом державних посадовців, вона стосується приватнопідприємницької діяльності. В її нормах закладені положення щодо міжнародного співробітництва у сферах надання правової допомоги та екстрадиції.

 

Група держав проти корупції «Group of Statesagainst Corruption» (GRECO, ГРЕКО) – це Група держав, що домовились про конкретний механізм контролю за виконанням ними своїх зобов’язань із питань боротьби з корупцією (знаходиться в Страсбурзі).

 

Група держав проти корупції ГРЕКО на початку діяла як форум співробітництва держав у боротьбі з корупцією. У 1993 році Комітетом міністрів Ради Європи була прийнята так звана «Статутна Резолюція», що заклала інституційні основи ГРЕКО. Незважаючи на те, що юридично ГРЕКО стала міжнародною організацією лише в 1999 році, вона розглядалася як така із самого моменту прийняття рішення про заснування.

 

У ГРЕКО функціонують такі органи, як: Пленарна сесія, Бюро, Статутний комітет, Секретаріат. Пленарна сесія є головним органом ГРЕКО. Держави-члени направляють не більше ніж два представника на пленарній сесії. Бюро складається з президента, віце-президента і п’яти членів, обраних на Пленарній сесії на два роки. Бюро виконує такі функції: готує проекти щорічних програм оцінок; організовує відвідування держав із метою підготовки оцінної доповіді; представляє доповіді Пленарної сесії; інші функції.

 

Статутний комітет засновується Комітетом міністрів Ради Європи. Він може бути також заснований органом ГРЕКО. Секретаріат очолює виконавчий секретар ГРЕКО.

 

У Секретаріат входять чотири адміністратора, Центральний офіс оціночних процедур, Генеральний директорат із правових відносин, а також секція технічного співробітництва.

 

У роботі органів ГРЕКО можуть брати участь представники інститутів Ради Європи, а також Європейського комітету з правового співробітництва та Європейського комітету з проблем злочинності. ГРЕКО щорічно представляє доповідь про свою діяльність до Ради Європи.

 

Як міжнародна організація ГРЕКО діє на підставі Угоди про заснування «Групи держав проти корупції». 12травня 1999 Комітет міністрів Ради Європи резолюцією затвердив Статут ГРЕКО.

 

Згідно зі Статутом у завдання ГРЕКО входить моніторинг за дотриманням «Керівних принципів боротьби з корупцією» та імплементація конвенцій Ради Європи. Метою діяльності ГРЕКО оголошено: підвищення здатності держав-членів боротися з корупцією шляхом спостереження за дотриманням ними зобов’язань у цій області, використовуючи процеси оцінки і контролю [5].

 

У зв’язку з набуттям для України чинності Цивільної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (ратифіковано Законом від 16 березня 2005 року) з 1 січня 2006 року Україна стала сороковим членом Групи держав проти корупції. ГРЕКО – це так звана розширена часткова угода (enlargedpartialagreement) Ради Європи [8].

 

ГРЕКО - один із найважливіших структурних підрозділів Ради Європи, який розробляє рекомендації для держав-учасниць зі створення антикорупційного законодавства відповідно до європейських норм. Саме ГРЕКО уповноважений надавати керівництву Євросоюзу висновок про якість системи боротьби з корупцією у державах, що претендують на європейську інтеграцію.

 

Найважливішими серед останніх документів Європейського Союзу у сфері боротьби з корупцією є Комюніке Європейської комісії від 28 травня 2003 р. щодо комплексної політики Європейського Союзу з протидії корупції, в якій визначено основні засади боротьби з цим негативним явищем в Євросоюзі та окреслено принципи вдосконалення протидії корупції в нових країнах-членах, країнах-кандидатах і третіх країнах, а також Рамкове рішення Ради Європейського Союзу № 568 від 22 липня 2003 р. «Про боротьбу з корупцією в приватному секторі», в якому визначається поняття «активної» та /(пасивної» корупції і встановлюються санкції у відношенні осіб, у тому числі юридичних, за вчинення такого роду злочинів.

 

За умов масштабної корупції акцент робиться саме на усуненні причин, а не на боротьбі з конкретними проявами. Так для правових систем деяких розвинутих країн узагалі не характерне використання в законодавстві терміну «боротьба» - законодавці закладають в нормативно-правовому акті принципи попередження правопорушень, які стосуються певної сфери діяльності.

 

Однією з головних складових формування і реалізації ефективної системи боротьби з корупцією є чітка взаємодія держав, у першу чергу їх правоохоронних органів, на регіональному і міжнародному рівнях, участь у заходах боротьби з цим негативним явищем, запроваджених у межах Організації Об'єднаних Націй, Радою Європи, Інтерполом, Міжнародним валютним фондом, Світовим банком та іншими міжнародними інституціями.

 

Ще однією організацією, з якою активно співпрацює Україна, є Transparency International. Транспе́ренсі Інтерне́шнл – міжнародна громадська організація з боротьби з корупцією та дослідження питань корупції у світі, яка була заснована в 1993 році в Берліні колишнім директором Світового банку Пітером Айґеном.

 

Зараз головою правління ТІ є Делія Феррейра. Transparency International присутня більш ніж у 100 країнах світу. Організація найбільш відома Індексом сприйняття корупції та Глобальним корупційним барометром. За даними Звіту Global Go To Think Index Tank за 2017 рік, Transparency International була на 51-му місці зі 173 в рейтингу світових аналітичних центрів (think tanks). І на першому місці серед 65 світових аналітичних установ, що займаються темою Відкритого та належного урядування [9].

 

Ця організація відома публікацією свого щорічного Індексу сприйняття корупції (ІСК) у країнах світу, яка на сьогодні має більше 100 національних осередків.

 

В Україні Національне відділення Transparency International сформувалося та виросло із Творчого об’єднання «ТОРО» – неурядової організації, зареєстрованої в 1999 році в місті Кіровоград (теперішній Кропивницький). Організація була створена з метою підтримки творчих ініціатив регіональної молоді та з часом стала центром впровадження інновацій у Кіровоградському регіоні.

 

У 2005 році з приходом в організацію нової команди фокус активності перенісся на діяльність, пов’язану з гендерною рівністю, адвокацією та аналітикою, організація зосереджує свої зусилля на напрямку з протидії корупції.

 

У результаті успішної роботи як на регіональному, так і на всеукраїнському рівні у вересні 2009 року Творче об’єднання «ТОРО» отримує статус контактної групи глобальної антикорупційної організації Transparency International. Восени 2014 року організація отримала повну акредитацію українського представництва світового антикорупційного руху Transparency International.

 

Головою правління громадської організації Transparency International Ukraine (TIU) є Андрій Марусов. Основна мета діяльності Transparency International – обмеження зростання рівня корупції в Україні шляхом сприяння прозорості, підзвітності і доброчесності публічної влади і громадянського суспільства.

 

Ключовими пріоритетами Transparency International - Україна на 2017–2018 роки були визначені:

1) ефективна антикорупційна політика;

2) запобігання корупції в представницьких органах влади;

3) доброчесне використання публічних фінансів;

4) посилення доброчесності в органах судочинства та прокуратури;

5) запобігання корупції в приватному секторі;

6) формування негативного ставлення до корупції [9].

 

«Transparency International – Україна» відзначає, що прийняття антикорупційних законів стало можливим виключно завдяки спільним зусиллям різних середовищ, а саме захисту викривачів за законом України «Про запобігання корупції» (2014 року).

 

У світовій практиці докази в справах про корупційні правопорушення часто надаються так званими інформаторами. Практика європейських країн у боротьбі з корупцією показала, що співпраця з інформаторами та забезпечення їх захисту є одним із важливих аспектів антикорупційної політики держави. Такими інформаторами можуть стати всі свідомі державні службовці, яким стало відомо про факти корупції.

 

Однією з 25 вимог Груп держав із протидії корупції GRECO до України було ухвалення чітких правил для всіх службовців публічної сфери щодо інформування про підозри у вчиненні корупційних діянь та запровадження захисту інформаторів від негативних наслідків.

 

«Transparency International – Україна» спільно з Лабораторією законодавчих ініціатив (Київ) та Transparency International – Secretariat (Берлін) провели комплексну незалежну оцінку 13 ключових державних інституцій та секторів на предмет їх спроможності ефективно протидіяти корупції. Підготовлені нами рекомендації стали основою цілого ряду кампаній громадського тиску, спрямованих на реформування ключових урядових інституцій.

 

«Transparency International – Україна» розробила стратегічні пріоритети на 2016–2018 роки:

- відкрите та належне врядування;

– ефективні борці з корупцією;

– нульова толерантність до корупції [9].

 

Індекс сприйняття корупції базується на незалежних опитуваннях, в яких беруть участь міжнародні фінансові та правозахисні експерти, в тому числі Світового банку, Freedom House, World Economic Forum, Азійського та Африканського банків розвитку тощо.

 

У рейтингу за 2017 рік відображено сприйняття корупції в 180 країнах за шкалою від 100 (немає корупції) до 0 (високий рівень корупції). У новому Індексі корупції 2017 Україна отримала 30 балів та зайняла 130 місце серед 180 країн. Це на 1 бал більше та на 1 позицію вище, ніж у минулому році (29 балів, 131 місце зі 176 країн). Але в динаміці результати минулого року нижчі (1 бал проти 2) ніж у 2016 році [9].

 

Здобути підвищення рейтингу за останні декілька років Україні вдалося завдяки більш критичному ставленню суспільства до корупціонерів, створенню антикорупційних органів: Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства з питань запобігання корупції в Україні, Спеціалізована антикорупційна прокуратура [7] тощо, а також появі руху викривачів корупції. Про це свідчать дані дослідження Bertelsmann Foundation Transformation Index, які враховуються під час визначення CPI. А от зволікання з реальним покаранням «хабарників», а також збільшення корупційної складової частини у відносинах бізнесу та влади не дають Україні зробити рішучій крок вперед за показниками СРІ [5].

 

В свою чергу Transparency International Україна рекомендувала вжити наступні заходи задля покращення показників у 2018 році:

  • Запустити Антикорупційний суд та продовжити судову реформу (Ухвалити закон про Антикорупційний суд, що відповідатиме рекомендаціям Венеціанської комісії. Створити Антикорупційний суд вже в 2018 році та забезпечити його незалежність від будь-якого впливу. Підвищити прозорість відбору суддів, розширивши участь громадськості в кваліфікаційному оцінюванні суддів).
  • Посилити спроможності слідчих органів та припинити міжвідомчу боротьбу (Ухвалити законодавство щодо посилення повноважень САП/НАБУ, надати право незалежної “прослушки” для детективів НАБУ. Припинити деструктивне публічне протистояння керівників правоохоронних органів та тиск на журналістів та активістів, які працюють у цій сфері).
  • Перезапустити НАЗК (Ухвалити законодавство, яке дозволить перезапустити НАЗК на умовах прозорого та незалежного конкурсу. Забезпечити законодавчу базу для якісної співпраці та захисту викривачів корупції. Забезпечити повне та безперешкодне функціонування реєстру е-декларацій. Впровадити автоматичну перевірку декларацій та активізувати перевірку декларацій топ-посадовців).
  • Впровадити нові електронні державні інформаційні системи (Поширити принцип системи ProZorro “всі бачать все” на нові сфери взаємодії держави, суспільства та бізнесу. Максимально “оцифрувати” та автоматизувати взаємодію бізнесу та Державної фіскальної служби).
  • Позбавити правоохоронні органи права втручатися в економічну діяльність (Змінити законодавство про Національну поліцію, Службу безпеки України, позбавивши їх права розслідувати економічні злочини. Законодавчо забезпечити та створити Службу фінансових розслідувань) [9].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Короткий огляд вищезазначеного свідчить про те, що світова співдружність розглядає корупцію на сучасному етапі як одну з найбільших загроз правопорядку, демократії, правам людини, чесності та соціальній справедливості. Загально визнано, що вона заважає економічному розвитку і становить реальну загрозу устоям суспільства.

 

Незважаючи на зростаючий рівень корупційних проявів у суспільстві, державами зроблені значні кроки в об’єднанні держав в єдиний антикорупційний фронт, де міжнародне співробітництво в цій сфері в цілому знаходиться на стадії становлення. Актуальним є питання про створення єдиної міжнародної антикорупційної політики, що включає в себе не лише міжнародно-правові механізми, а й широкий спектр заходів, спрямованих на попередження проявів корупційних правопорушень. Ратифікація Україною антикорупційних Конвенцій, вступ до Transparency International та ГРЕКО знаменує новий етап у формуванні такої політики як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні.

 

Таким чином, подолання корупційних проявів та правопорушень має стати центром зусиль міжнародної спільноти, спрямованих на боротьбу з корупцією. Корупційна ситуація в Україні лише підкреслює необхідність підвищення рівня міжнародної співпраці в цьому аспекті.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ: 

  1. Бирюков П. H. Международное право / П. H. Бирюков. – М.: Юристь, 1998. – 258 с.
  2. Заброда Д. Г. Глобалізація та її вплив на транснаціоналізацію корупції [Електронний ресурс] // Актуальні питання юридичної науки та правоохоронної діяльності. Право і суспільство. – № 2, 2011. – Режим доступу до ресурсу: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe? C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Pis_2011_2_3.pdf.
  3. Задирака Н., Кабанець Р. Світовий досвід запобігання та протидії корупції: до питання про інтеграцію законодавства України до права Європейського Союзу // Віче. – 2014. – № 10. - Режим доступу до ресурсу: http://veche.kiev.ua/journal/4201/.
  4. Конвенція ООН проти корупції (ратифікована Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V) [Електронний ресурс]: станом на 07 груд. 2018 р. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c16.
  5. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью [електронный ресурс]. – Режим доступа к ресурсу: http://stud.com.ua/44896/pravo/mizhnarodne_ spivrobitnitstvo_v_borotbi_ zi_zlochinnistyu.
  6. Позняк H. Міжнародне співробітництво у протидії корупції // Фінансовий контроль: всеукраїнський науково-практичний журнал. – 2013. – № 2. – C. 8–11.
  7. Про запобігання корупції: Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII [Електронний ресурс]: станом на 07 груд. 2018 р. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.
  8. Україна стала сороковим членом Групи держав Ради Європи проти корупції (ГРЕКО) Офіційний сайт Міністерства юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: https://minjust.gov.ua/ua/news/6948.
  9. Transparency International – Ukraine: офіційний веб-портал [Електронний ресурс]: станом на 07 груд. 2018 р. – Режим доступу до ресурсу: //ti-ukraine.org/about/.

REFERENCES: 

1. Biryukov, P.H. (1998). International law. - M.: Lawyer. - 258 p.

2. Zabroda D.G. (2011). Globalization and its Impact on the Transnationalization of Corruption. Current issues of law science and law enforcement. Law and Society, № 2. - Available at: http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exeC21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Pis_2011_2_3.pdf (accessed 07 December 2018).

3. Zadiraka, N.; Kabanets, R. (2014). World experience of prevention and counteraction of corruption: to the question of integration of Ukrainian legislation with the law of the European Union, Veche, № 10. - Available at: http://veche.kiev.ua/journal/4201/ (accessed 07 December 2018).

4. UN Convention against Corruption (ratified by the Law of Ukraine № 251-V of October 18, 2006) - Available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c16 (accessed 07 December 2018).

5. International cooperation in the fight against crime. - Available at: http://stud.com.ua/44896/pravo/mizhnarodne_ spivrobitnitstvo_v_borotbi_zi_zlochinnistyu (accessed 07 December 2018).

6. Poznyak, H. (2013). International Cooperation in Combating Corruption, Financial Control: All-Ukrainian Scientific and Practical Journal, No. 2. - pp. 8-11.

7. On Prevention of Corruption: Law of Ukraine dated October 14, 2014, No. 1700-VII. - Available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18 (accessed 07 December 2018).

8. Ukraine became the fortieth member of the Council of Europe Group of States against Corruption (GRECO) Official website of the Ministry of Justice of Ukraine. - Available at: https://minjust.gov.ua/en/news/6948 (accessed 07 December 2018).

9. Transparency International - Ukraine: official web-portal. - Available at: //ti-ukraine.org/about/ (accessed 07 December 2018).



Обновлен вчера. Создан 08 дек 2018