International Conferences. Ukrainian Political Sciences Association

 

Левон, Світлана. РОЗВИТОК СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПУБЛІЧНИМИ ЗАКУПІВЛЯМИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ // Матеріали V-ої міжнародної студентської наукової конференції «Публічне управління в умовах глобалізації»(07.12.2018 р.)/за ред. В.М. Бебика.–Київ: ВАПН-NSG, 2018




 

РОЗВИТОК СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПУБЛІЧНИМИ ЗАКУПІВЛЯМИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

 

Левон, Світлана,

Національна академія державного управління при Президентові України (Україна, Київ),

кафедра економічної політики та врядування,

аспірант

e-mail: Levon_s@ukr.net

 

АНОТАЦІЯ

В статті узагальнено досвід країн ЄС щодо системи управління публічними закупівлями, визначено особливості та можливості його впровадження в Україні на сучасному етапі розвитку. Досліджено проблеми правового забезпечення управління публічними закупівлями як одного з механізмів управління системою публічних закупівель в умовах глобалізації. До їх числа віднесено: врегулювання питання допорогової закупівлі, повернення функції ведення Державною службою статистики України спостереження публічних закупівель, встановлення норми щодо можливості брати участь у вартісних закупівлях лише учасникам (суб’єктам господарювання), які мають відповідні (достатні) матеріально-технічні засоби, досвід виконання подібних робіт та людські (професійні) ресурси, покладення на Державну казначейську службу функції контролю за правильністю визначення замовником коду предмета закупівлі, визначення у Законі України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII поняття «дискримінаційні умови» та запропоновано необхідні заходи щодо їх усунення, які можуть бути використані як рекомендації при розробці доповнень та змін до нормативно-правових актів України у сфері публічних закупівель. Визначено, що належне правове врегулювання зазначених питань створить підґрунтя для проведення процедури закупівель більш прозоро та відкрито, здійснення моніторингу та контролю на кожній стадії закупівельного процесу та забезпечення ефективності виконання органами державної влади функцій та завдань в процесі реалізації державної політики у сфері публічних закупівель.

Ключові слова: управління публічними закупівлями, процедура закупівлі, замовник, учасник, нормативно-правове забезпечення, прозорість.

 

 

DEVELOPMENT OF PUBLIC PROCUREMENT MANAGEMENT SYSTEMS UNDER GLOBALIZATION CONDITIONS

 

Levon, Svitlana,

National Academy of Public Administration under the President of Ukraine (Ukraine, Kyiv),

Economic Policy and Management Departments,

PhD student,

e-mail: Levon_s@ukr.net

 

SUMMARY

The article summarizes the experience of the world in relation to the system of public procurement management, identifies the features and possibilities of its implementation in Ukraine at the present stage of development. The problems of legal maintenance of public procurement management as one of the mechanisms of management of the system of public procurement in the conditions of globalization are researched. Among them are the following: settlement of the issue of tentative procurement, the return of the monitoring function of the public procurement by the State Statistics Service of Ukraine, the establishment of the norm regarding the possibility to participate in value purchases only to the participants (economic entities) who have the appropriate (sufficient) material and technical means, the experience of performing such work and human (professional) resources, assigning to the State Treasury service functions of control over the correctness of the customer identification code of the subject of purchase, the definition The Law of Ukraine "On Public Procurement" No. 922-VIII defines the concept of "discriminatory conditions" and proposes the necessary measures for their elimination, which can be used as recommendations in the development of additions and changes to the regulatory legal acts of Ukraine in the field of public procurement. It has been determined that proper legal regulation of these issues will create a basis for conducting the procurement procedure more transparently and openly, monitoring and control at each stage of the procurement process and ensuring the efficiency of the performance of public authorities in the implementation of public procurement policy.

Keywords: public procurement management, procurement procedure, customer, participant, regulatory legal supplying, transparency.

 

 

Обравши вектор розвитку та розбудови європейської держави з прозорою системою здійснення публічних закупівель, перед національними інституціями постали завдання спрямовані на: узгодження законодавства, нормативно-правових актів та положень, які стосуються процедур здійснення публічних закупівель з європейськими стандартами. Отже, проголошений Україною курс на європейську інтеграцію потребує серйозних зусиль та суттєвих змін у державній політиці та чинному законодавстві.

 

На сучасному етапі розвитку економіки України надзвичайно важливе значення має підвищення ефективності управління публічними закупівлями на засадах створення конкурентного середовища та розвитку добросовісної конкуренції у цій сфері відносин. Вирішення цієї проблеми пов’язується, зокрема, із формуванням надійної нормативно-правової бази для здійснення необхідних закупівельних процедур, як це передбачено стратегією реформування системи публічних закупівель («дорожньої карти») до 2022 р.[1].

 

Це зумовлює актуальність і практичне значення розгляду проблематики належного нормативно-правового забезпечення публічних закупівель в нашій країні та уточнення пріоритетних напрямів його удосконалення в контексті завдань реалізації Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

 

У багатьох країнах світу існують досить розвинені системи державних закупівель. Слід зазначити, що особливості і правила торгів у різних країнах залежать від пріорітетів внутрішньої і зовнішньої політики цих держав.

 

Розглянемо дві основні моделі здійснення державних закупівель в ЄС: централізована (Німеччина, Франція) та децентралізована (Швеція, Велика Британія).

 

Класичним представником ЄС, що відповідає централізованій моделі державних закупівель, є Німеччина. Електронні закупівлі здійснюються на базі платформи E-Vergabe і є обов’язковими до застосування федеральними відомствами. Інтереси приватного сектора відстоює громадська організація «Форум Держзамовлення». Вона аналізує останні тенденції у сфері державних закупівель, які систематично обговорюються з урядом, що, безумовно, є показником високого рівня розвитку громадянського суспільства в країні і сприяє зміцненню правової держави.

 

У Німеччині допорогові публічні закупівлі регулюються Частиною IV Закону про обмеження конкуренції (Gesetz gegen Wettbewerbsbeschränkungen) (GWB) [2] і положенням про присудження державних контрактів (Vergabeverordnung) (VgV) [3]. Державні закупівлі складають 15% від ВВП Німеччини [4]. У Франції схожий показник – 16% від ВВП держави [5]. Порядок проведення публічних закупівель у Франції регулюється нормами Кодексу державних закупівель (Public Procurement Code (CMP)), який є основним законодавчим актом у даній сфері [6].

 

Найбільш децентралізовану систему має Швеція. Електронні державні закупівлі були закріплені на законодавчому рівні ще в 2001 р. У цій країні немає обов’язкової національної платформи електронних закупівель, проте муніципалітети мають власні електронні платформи, які використовуються на добровільній основі. Загалом, система електронних закупівель Швеції характеризується великою кількістю приватних операторів, що є ключовою ознакою, яка вирізняє її від централізованих моделей.

 

У Швеції державні закупівлі регулюються Законом Швеції про державні закупівлі Swedish Public Procurement Act (2016: 1145- LOU), який містить в собі Главу 3 «Пороги», в положеннях якої визначені вимоги для проведення допорогових державних закупівель в Швеції [7]. Згідно з пунктом 7 Закону для цілей Закону поріг контракту складає 80 000 євро для контрактів на товари та послуги і 1000000 євро для контрактів на виконання робіт [7].

 

Так, у Великобританії було прийнято нове законодавство у сфері державних закупівель – The Public Contract Regulations 2015 [8], яке містить «Правило 35» – «Електронні аукціони».

 

За «Правилом 35» встановлені законодавчі положення, що визначають, які електронні аукціони можуть використовуватися в рамках державних закупівель. Ці правила є розпорядчими, особливо якщо порівнювати їх з рамковими угодами і динамічними системами закупівель. Електронні аукціони дозволяють організації-замовнику вводити фазу процедури державних закупівель після повної оцінки тендерних заявок і за допомогою чого учасникам торгів пропонується знижувати ціни. Фактично, вони допускають використання незначної конкуренції або «переговорів» в процедурах, де це зазвичай не приймається.

 

За своєю природою електронні аукціони повинні проводитися на електронній платформі. Електронні аукціони повинні бути розкриті з самого початку (пункт 7) і можуть використовуватися тільки в тому випадку, якщо технічні вимоги були встановлені з достатньою точністю (пп. 4 і 5) [8].

 

Для використання електронних аукціонів суб’єкти сфери державних закупівель повинні розкривати критерії присудження винагороди і математичну формулу, яка використовується для розрахунку балів, ще раз наголошуючи на необхідності планування і технічного потенціалу з боку організації-замовника для розуміння цих проблем. Тобто данним правилом встановлені певні критерії прозорості.

 

Щодо України то, нормативно-правова база державно-закупівельної діяльності зазнавала неодноразових і досить радикальних змін [9, с. 72-73], проте й нині вона не дає уряду країни реальних можливостей для укладання договорів на поставку товарів і надання послуг на економічній та не корупційній основі. Більш того, системі не вистачає необхідного ступеня прозорості, щоб переконати населення країни в доцільності та ефективності свого функціонування [10, с. 160].

 

На сьогодні правове регулювання системи публічних закупівель в Україні здійснюється відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»
№ 922 VIII (далі – Закон № 922). Слід наголосити, що цей документ було прийнято на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Коаліційної угоди, Указу Президента України «Про Стратегію сталого розвитку «Україна – 2020» (щодо впровадження електронних закупівель), а також статті 153 глави VIII («Державні закупівлі») розділу IV Угоди про асоціацію між Україною як однією стороною і Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами – як іншою, в частині імплементації Директив 2014/24/ЄС і 2014/25/ЄС. Прийняття зазначеного закону передбачає можливість здійснення процедур закупівель прозоро, починаючи від планування до постачання товару, забезпечення доступності до процесу закупівель громадськості з метою аналізу та контролю [11].

 

Разом із тим нестабільність законодавства та внесення до нього постійних змін виступає однією з основних проблем системи управління публічними закупівлями, адже неоднозначне тлумачення принципів та правил цієї діяльності призводить до неефективного правозастосування і негативно позначується на результати її здійснення.

 

Так, на теперішній час Міністерством економічного розвитку і торгівлі всупереч п. 1 частини першої статті 8 Закону № 922, відповідно до якого однією з основних функцій уповноваженого органу є розроблення і затвердження нормативно-правових актів, необхідних для виконання цього Закону не врегулюване питання допорогової закупівлі. Державні замовники керуються наказом ДП «Зовнішторгвидав України» (ДП «Прозорро») від 13.04.2016 № 35 «Про затвердження Порядку здійснення допорогових закупівель», який прийнято з перевищенням повноважень Підприємства [12]. Як наслідок, допорогові закупівлі не завжди проходять через систему електронних закупівель, а самі державні органи часто ділять великі закупівлі на менші, перетворюючи їх на «допороги». Подібна ситуація серйозно гальмує участь малого та середнього бізнесу у тендерах.

 

Невирішеним залишилося питання повернення функції ведення Державною службою статистики України спостереження публічних закупівель. Внаслідок цього на сьогодні у держави, по суті, відсутня офіційна інформація про обсяги використаних коштів державного і місцевих бюджетів та коштів державних підприємств за процедурами публічних закупівель. Крім того, в електронній системі закупівель відсутній модуль ведення збору інформації, а тендерна документація і норми законодавства не передбачають відображення джерел таких коштів [13].

 

Норми щодо можливості брати участь у вартісних закупівлях лише учасникам (суб’єктам господарювання), які мають відповідні (достатні) матеріально-технічні засоби, досвід виконання подібних робіт та людські (професійні) ресурси, на теперішній час також не знайшли свого необхідного правового оформлення.

 

Так, згідно з Планом заходів щодо реалізації Стратегії реформування системи публічних закупівель («дорожньої карти»), затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 175-р, Міністерству економічного розвитку і торгівлі доручено з метою публічної закупівлі згідно з нормами статті 35 Директиви 2014/24/ЄС здійснити стандартизацію процесів та інтерфейсів між різними базами даних, що обслуговують процедури публічної закупівлі, зокрема засобів ідентифікації та підтвердження правового статусу, кваліфікації та фінансового стану кандидатів та учасників процедур закупівлі [1].

 

Проте нині ведуться напрацювання для підготовки Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про публічні закупівлі», зокрема щодо визначення поняття державного контракту на виконання робіт, поставку товарів, надання послуг, принципів укладання державних контрактів та поняття змішаних контрактів (узгодження з частиною першою і другою статті 1, пунктами 5-10 частини першої статті 2 та статтею 3 Директиви 2014/24/ЄС), визначення суб’єктів сфери дії законодавства про публічні закупівлі згідно з принципами та термінологією ЄС (частина 1-4, 14 статті 2 Директиви 2014/24/ЄС), а також забезпечення правової можливості для участі групи суб’єктів господарювання як учасників процедур.

 

Недостатньо конкретизовані функції Державної казначейської служби у сфері контролю публічних закупівель. Це стосується, зокрема, функцій контролю за правильністю визначення замовником коду предмета закупівлі, ведення обліку в розрізі кожного коду Єдиного закупівельного словника, а також перевірку відповідності договору про закупівлю проекту такого договору, розміщеного в інформаційно-торгівельній системі «Prozorro» та інших [14]. Внаслідок цього створюються підстави для оскарження процедури закупівлі, реєстрації договорів про закупівлю та самі торги взагалі можуть бути анульованими.

 

Залишилося не визначеним поняття «дискримінаційні умови». На сьогодні такого визначення в Законі № 922 немає. Це ускладнює надання контролюючими та правоохоронними органами відповідної кваліфікації діям замовників у разі написання тендерної документації «під конкретного учасника», який має перемогти у торгах та створює підґрунтя для корупційних діянь у цій сфері.

 

Вкрай важливим уявляється врегулювання питання визначення договору про закупівлю недійсним. З цією метою, на наш погляд, необхідно закріпити норму у статті 37 Закону № 922 згідно з якою договір про закупівлю визнається недійсним у разі його укладення без проведення процедур закупівель, а також у разі укладення договору при визначенні в тендерній документації дискримінаційних умов для учасників закупівлі.

 

Не менш важливим є фіксація у Законі № 922 положення щодо необхідності ведення Антимонопольним комітетом України реєстру рішень щодо розгляду скарг учасниками закупівель. На сьогодні неможливо розглянути всі рішення Комітету, оскільки в електронній системі діє лише одна процедура закупівлі, яка оскаржується.

 

Для упорядкування процесу управління системою публічних закупівель необхідно виключити норму Закону № 922 (частина сьома статті 18) щодо автоматичного призупинення процедури закупівлі у разі подання скарги, або передбачення у Законі, що призупинення процедури закупівлі здійснюється лише після оплати скаржником плати, встановленої законодавством. Як наслідок, термін процедури закупівлі може затягуватися до 120 днів унаслідок постійних скарг на одну і ту саму закупівлю [15]. Натомість необхідним є внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру плати за подання скарги» від 23.03.2016 р. № 291 щодо підвищення розміру плати за подання скарги до органу оскарження, оскільки такий розмір необґрунтовано низький (5 тис. грн у разі оскарження процедури закупівлі товарів або послуг та 15 тис. грн у разі оскарження процедури закупівлі робіт), чим постійно користуються недобросовісні учасники закупівель, блокуючи процедури закупівель [16].

 

Отже, після введення в дію Закону № 922 залишаються не врегульованими питання нормативно-правового характеру, які потребують доопрацювання для успішної реалізації реформи у сфері публічних закупівель. Крім того, для усунення протиріч та розбіжностей нормативно-правового та технічного характеру необхідно налагодити активний взаємозв’язок між Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, замовниками, учасниками та електронними майданчиками як активними користувачами електронної системи публічних закупівель.

 

Висновки

Викладене свідчить, що досвід Європейського Союзу у сфері регулювання інституту державних закупівель є надзвичайно важливим та корисним для України. Особливо враховуючи те, що наразі триває активне реформування системи публічних закупівель, відповідно до взятих зобов’язань згідно Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

 

Правове забезпечення управління публічними закупівлями в Україні на сьогодні певним чином не систематизоване. Існує низка правових прогалин, які мають бути законодавчо врегульовані з метою покращення функціонування системи управління публічними закупівлями, її ефективності та прозорості в умовах глобалізації. Це стосується врегулювання питання допорогової закупівлі, повернення функції ведення Державною службою статистики України спостереження публічних закупівель, встановлення норми щодо можливості брати участь у вартісних закупівлях лише учасникам (суб’єктам господарювання), які мають відповідні (достатні) матеріально-технічні засоби, досвід виконання подібних робіт та людські (професійні) ресурси, покладення на Державну казначейську службу функції контролю за правильністю визначення замовником коду предмета закупівлі, визначення у Законі поняття «дискримінаційні умови» та запровадження норми, щодо необхідності ведення Антимонопольним комітетом України реєстру рішень стосовно розгляду скарг учасниками закупівель.

 

Усунення вищезазначених прогалин та недоліків пропонується реалізувати шляхом надання відповідних пропозицій Міністерству економічного розвитку і торгівлі України стосовно внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі», а саме щодо:

– скорочення випадків, коли законодавство про закупівлю не застосовується;

– питання уточнення допорогової закупівлі;

– процедур наділення відповідного центрального органу виконавчої влади повноваженням стосовно збору інформації щодо публічних закупівель;

– встановлення норми щодо участі у вартісних закупівлях лише учасників (суб’єктів господарювання), які мають відповідну (достатню) матеріально-технічну базу, досвід виконання подібних робіт та людські (професійні) ресурси;

– покладення на Державну казначейську службу України функції контролю за правильністю визначення замовником коду предмета закупівлі, ведення обліку в розрізі кожного коду Єдиного закупівельного словника, а також перевірку договору про закупівлю з проектом такого договору, розміщеного в ІТС «Prozorro»;

– визначення поняття «дискримінаційні умови»;

– передбачення норми щодо визначення договору про закупівлю недійсним у разі його укладення без проведення процедур закупівель, а також у разі укладення договору при встановленні в тендерній документації дискримінаційних умов для учасників закупівлі;

– запровадження обов’язкового ведення Антимонопольним комітетом України реєстру рішень щодо розгляду скарг учасниками закупівель;

– виключення норми Закону щодо автоматичного призупинення процедури закупівлі у разі подачі скарги, передбачивши у Законі вимогу щодо прийняття відповідного рішення органом оскарження.

 

Отже, в умовах трансформації сучасних економічних процесів важливим інструментом реалізації економічної політики держави є управління системою публічних закупівель. Внаслідок функціонування системи публічних закупівель держава задовольняє суспільні потреби в товарах, роботах, послугах, а також утримує та фінансує бюджетні установи. Ефективна система публічних закупівель забезпечує надання преференцій національним виробникам, стратегічну підтримку провідних промислових підприємств, захист галузей промисловості, що розвиваються, дотримання національних стандартів якості. При цьому економічний ефект від використання публічних закупівель виявляється не лише в масштабах прямої економії коштів від зниження цін на об’єкти постачання, a також у заощадженні на експлуатаційних витратах під час використання придбаних благ, підвищення якості ресурсів за незмінної ціни угоди, наявності додаткових вигод. Однак недоліки організаційно-правового забезпечення публічних закупівель створюють передумови для генерації низки негативних явищ, які знижують ефективність та економність такого механізму витрачання бюджетних коштів. В цьому контексті доцільною є належна трансформація публічних закупівель з урахуванням специфіки сучасних економічних умов.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Про Стратегію реформування публічних закупівель («дорожню карту») : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 р. № 175-р [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/175-2016-%D1%80

2. Gesetz gegen Wettbewerbsbeschränkungen [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.gesetze-im-internet.de/gwb

3. Verordnung über die Vergabe öffentlicher Aufträge (Vergabeverordnung ‒ VgV) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://www.gesetze-im-internet.de/bundesrecht/vgv_2016/gesamt.pdf

4. Germany Country Profile [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/regional_policy/sources/policy/how/improving-investment/public-procurement/study/country_profile/de.pdf

5. Public procurement – Study on administrative capacity in the EU Public procurement – Study on administrative capacity in the EU France Country Profile [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec.europa.eu/ regional_policy/sources/policy/how/improving-investment/public-procurement/ study/country_profile/fr.pdf

6. Public Procurement [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://gettingthedealthrough.com/area/33/jurisdiction/28/public-procurement-2016-france

7. Swedish Public Procurement Act (2016: 1145- LOU) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.konkurrensverket.se/globalassets/ english/publications-and-decisions/swedish-public-procurement-act.pdf

8. The Public Contract Regulations 2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.legislation.gov.uk/uksi/2015/102/pdfs/uksi_20150102_en.pdf

9. Починок К.Б. Правове регулювання розвитку державних закупівель в Україні / К.Б. Починок // Науковий вісник Херсонського національного університету. – 2013. – № 6. – с. 72-75.

10. Письменна М.С. Нормативно-правове середовище державних закупівель як передумова забезпечення ефективного контролю / М.С. Письменна // Міжнародні економічні відносини та світове господарство. – 2016. – № 6. – с. 159-162.

11. Про публічні закупівлі: Закон України від 25.12.2015 р. №  922 -VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/922-19.

12. Офіційний веб-сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/?lang=uk-UA.

13. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

14. Офіційний веб-сайт Державної казначейської служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/index.

15. Офіційний веб-сайт Антимонопольного комітету України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/index.

16. Про встановлення розміру плати за подання скарги: Постанова Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 р. № 291 Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/291-2016-%D0%BF.

 

REFERENCES:

  1. Pro strategiu reformyvannia pyblichnuh zakypivel (“dorognu karty”): Rozporiadgennia Kabinety Ministriv Ukrainu vid Lutogo 24, 2016 N. 175-r. – Available at:  http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/175-2016-%D1%80
  2. Gesetz gegen Wettbewerbsbeschränkungen. – Available at: https://www.gesetze-im-internet.de/gwb
  3. Verordnung über die Vergabe öffentlicher Aufträge (Vergabeverordnung - VgV). – Available at: https://www.gesetze-im-internet.de/bundesrecht/vgv_2016/gesamt.pdf
  4. Germany Country Profile. – Available at: http://ec.europa.eu/regional_policy/sources/policy/how/improving-investment/public procurement/study/country_profile/de.pdf
  5. Public procurement - Study on administrative capacity in the EU. Public procurement - Study on administrative capacity in the EU. France Country Profile. – Available at: http://ec.europa.eu/regional_policy/sources/policy/how/improvement-investment/public-procurement/study/country_profile fr.pdf
  6. Public Procurement. – Available at: https://gettingthedealthrough.com/area/33/jurisdiction/28/public-procurement-2016-france
  7. Swedish Public Procurement Act (2016: 1145- LOU). – Available at: http://www.konkurrensverket.se/globalassets/english/publications-and-decisions/swedish-public-procurement-act.pdf
  8. The Public Contract Regulations (2015). – Available at: http://www.legislation.gov.uk/uksi/2015/102/pdfs/uksi_20150102_en.pdf
  9. Pochynok, K.B. (2013). Pravove regyluvannia rozvutky dergavnuh zakypivel v Ukraini. Naukovui visnuk Hersonskogo nacionalnogo universutety. – N. 6. – 72-75 p.
  10. Pysmenna, M.S. (2016). Normatuvno-pravove seredovuwe dergavnuh zakypivel iak peredymova zabezpechennia efectuvnogo control. Mignarodni ekonomichni vidnosunu ta svitove gospodarstvo – No. 6. –159-162 p.
  11. Pro Pyblichns zakypivli: Zakon Ukrainu vid Gryden 25, 2015 N. 922-VIII. – Available at: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/922-19.
  12. Oficsinui websait Vinisterstva tkonomschnogo rozvutky i torgivli Ukrainu. – Available at: http://www.me.gov.ua/?lang=uk-UA.
  13. Oficsinui websait Dergavnoi slygbu statustuku Ukrainu. – Available at: http://www.ukrstat.gov.ua/.
  14. Oficsinui websait Dergavnoi kaznacheiskoi slygbu Ukrainu. – Available at: http://www.treasury.gov.ua/main/uk/index.
  15. Oficsinui websait Antumonopolnogo komitety Ukrainu. – Available at: http://www.amc.gov.ua/amku/control/main/uk/index.
  16. Pro vstanovlennia rozmiry platu pro nadannia skargu: Postanova Kabinety Ministriv Ukrainu vid Berezen 23, 2016 N. 291. – Available at:  http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/291-2016-%D0%BF.


Создан 08 дек 2018