International Conferences. Ukrainian Political Sciences Association

 

Замотайло, Володимир. СПЕЦІАЛЬНІ ПІДРОЗДІЛИ РОЗВІДКИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ // Матеріали ІV-ої міжнародної студентської наукової конференції «Політична праксеологія: розвідка в умовах інформаційного суспільства» / за ред. В.М. Бебика. – Київ: ВАПН, 2018.




СПЕЦІАЛЬНІ ПІДРОЗДІЛИ РОЗВІДКИ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

 

Замотайло, Володимир,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут міжнародних відносин (Україна, м. Київ),

Кафедра міжнародної інформації,

бакалавр 

 

АНОТАЦІЯ

В статті висвітлено загальну структуру, основні функції та спектр завдань підрозділів розвідки Великої Британії. Показано структуру управління та механізми взаємодії спеціальних служб Великої Британії. Проаналізовано особливості обробки спецслужбами отриманої інформації.

Ключові слова: підрозділи розвідки, війська спеціального призначення, національна безпека, Великобританія, захист та безпека, Об’єднаний розвідувальний комітет.

 

 

SPECIAL INTELLIGENCE UNITS OF GREAT BRITAIN

 

Zamotailo, Volodymyr,

Kyiv National Taras Shevchenko University,

Institute of International Relations (Ukraine, Kyiv),

Department of International Information,

bachelor

 

SUMMARY

The article describes the general structure, the main functions and the range of tasks of the British intelligence units. The structure of management and mechanisms of interaction of special services of the Great Britain is shown. The peculiarities of the intelligence processing of the received information are analyzed.

Key words: intelligence units, special forces, national security, United Kingdom, defense and security, Joint Intelligence Committee. 

 

 

В умовах динамічного розвитку воєнно-політичних процесів у світі військово-політичне керівництво провідних держав приділяє велику увагу всебічній оцінці загроз та викликів щодо національної безпеки та пошуку ефективних механізмів протидії цим викликам. Отож, до потенційних загроз, з огляду на перспективу, військові аналітики зараховують тероризм, розповсюдження зброї масового ураження, морське піратство, комп’ютерні атаки, втрату національного контролю над внутрішньополітичною ситуацією в окремих регіонах країни тощо.                                                                                                         

З урахуванням асиметричного характеру цих загроз традиційні способи гарантування безпеки, які спираються на потенціал звичайних Збройних сил є малоефективними. Саме тому, враховуючи досвід сучасних локальних конфліктів військово-політичне керівництво окремих країн переглянуло плани щодо використання сухопутних військ, зокрема компоненти Сил спеціальних операцій.                                                                                                                        

Предметом дослідження є спеціальні підрозділи розвідки Великобританії, їх особливості функціонування та побудова системи самої розвідки безпосередньо.           

 

Методологічним інструментарієм цієї роботи стали такі методи науки, як хронологічний, порівняльний, структурно-логічний а також загальнонаукові методи пізнання індукції та дедукції тощо. Отже, ця робота вирішує конкретну наукову проблему щодо об’єктивного висвітлення завдань, які сьогодні покладаються на підрозділи розвідки, їх функцій, побудови та системи.

 

Викладення основного матеріалу. Для реалізації сучасних політичних амбіцій і економічних інтересів та відпрацювання стратегічних прогностичних моделей, реалізації політики у сфері ІБ керівництво Великобританії потребує відповідної оперативної інформації з широкого кола питань, добування якої покладено на спецслужби цієї країни.

 

На сучасному етапі головним завданням системи спецслужб Великобританії визначено, як здійснення діяльності з метою забезпечення урядової політики безпеки, яка включає:

- захист Великобританії, її закордонних територій, британських підданих та власності від низки загроз, включаючи тероризм та кіберзагрози;

-  забезпечення оборони Великобританії та захисту її зовнішньополітичних інтересів;

-  захист та забезпечення економічного добробуту Великобританії;

-  визначення та попередження проявів організованої злочинності.

 

Вищими посадовими особами в системі спецслужб Великобританії є:

- голова Об'єднаного розвідувального комітету, який одночасно є начальником Штабу оцінки розвідувальної інформації;

- радник Прем'єр-міністра Великобританії з питань безпеки, який одночасно є головною посадовою особою в секретаріаті Кабінету міністрів країни з питань розвідки та безпеки.

 

Закон «Про розвідслужбах» був прийнятий парламентом в 1994 році. Згідно з ним, розвідувальну діяльність - це добування і поширення даних про діяльність іноземців за межами країни, а також проведення спецоперацій в межах здійснення національної безпеки. Цей правовий документ підтвердив право спецслужб здійснювати свою діяльність в інтересах національної і економічної безпеки Великобританії, а також попереджати і розкривати кримінальні злочини підвищеної складності. Закон також звільнив спецагентів від відповідальності за вчинення ними злочинних дій з метою успішного виконання операцій за межами країни. Міністри, в підпорядкуванні яких знаходяться дані служби, отримали повноваження давати «добро» на проведення операцій, пов'язаних з негласним прослуховуванням і проникненням в приватне життя і приміщення.               

 

Центральним органом системи розвідки Великобританії, який здійснює узагальнення та оцінку всієї розвідувальної інформації, а також періодичний контроль діяльності спецслужб, є Об'єднаний розвідувальний комітет (ОРК) Joint Intelligence Committee (JIC), який має наступні функції:                                                                        

- консультування Прем’єр-міністра і Кабінету Міністрів з питань розвідки, збору і аналізу інформації на підтримку пріоритетних національних задач;                                                   - керівництво зі збору та аналізу інформації між розвідувальними службами держави;

- здійснення комплексної перевірки осіб, пов’язаних з діяльністю Уряду Її Величності.                                                                                                              

 

Порядок призначення керівників служб: голова висувається на посаду Прем’єр- міністром, призначається Парламентом. Комітет є підрозділом Кабінету Міністрів і знаходиться під контролем Парламентського комітету з розвідки і безпеки. До комітету входять керівники трьох спецслужб Великобританії: Служба безпеки і контррозвідки (МИ- 5); Зовнішня секретна розвідка (МИ-6); Центр урядового зв’язку.                                                          

 

Комітет організаційно входить до складу Секретаріату Кабінету міністрів, який, у свою чергу, забезпечує діяльність прем'єр-міністра та координує діяльність урядових міністерств.           До складу ОРК входять 24 члени – керівники розвідувальних агентств та основних урядових структур, які є споживачами розвідувальної інформації (міністерства закордонних справ, міністерства оборони, міністерства внутрішніх справ, департаменту торгівлі та індустрії, департаменту міжнародного розвитку, міністерства фінансів, секретаріату кабінету міністрів).

 

На засідання комітету можуть бути запрошені представники інших міністерств, коли обговорюються питання, що мають безпосереднє до них відношення. Функції комітету полягають в отриманні, визначенні пріоритетності та розповсюдженні розвідувальної інформації, яка стосується національних інтересів держави, особливо у галузі безпеки, оборони, ІБ та міжнародних справ, на вимогу споживачів, а також контроль за рівнем доступу до інформації. Крім того комітет періодично перевіряє діяльність спецслужб на предмет відповідності здобутої розвідувальної інформації вимогам та завданням, які ставляться перед ними.                                                                                   

 

Одною з ключових функцій ОРК є формулювання розвідувальних оцінок, які є офіційними точками зору уряду Великобританії щодо певних питань або ситуацій. ОРК здійснює оцінку інформації, що надходить з різних джерел, включаючи відкриті джерела та доповіді розвідувальних органів. Вся розвідувальна інформація вищого рівня доповідається через Штаб оцінки розвідувальної інформації (ШОРІ), проте в окремих випадках вона може надаватися споживачам безпосередньо від розвідувальних агентств.                    

 

Додатково у тісній взаємодії з ОРК діють такі органи:

-  Комітет постійних секретарів з питань розвідки та безпеки проводить загальне обговорення і надає рекомендації стосовно основних завдань та фінансових потреб спеціальних служб. Комітет очолюється секретарем Кабінету міністрів. Членами комітету є: директори MI-5, М1-6 та Штаб-квартири урядового зв'язку (ШКУЗ), начальник Штабу розвідки Міністерства оборони, а також заступники міністрів торгівлі та фінансів з питань розвідки. Засідання комітету проводяться щоквартально;

-  Координаційне бюро з питань розвідки та безпеки  займається вирішенням спірних питань, які періодично виникають між спецслужбами країни, насамперед щодо розмежування сфер компетенції, завдань та розподілу загального річного бюджету. Крім того, здійснює контроль за діяльністю ОРК. Бюро очолює заступник секретаря Кабінету міністрів.

 

Служба безпеки (MI-5) / Security Service (SS) – головний контррозвідувальний орган країни, призначений для захисту державних інтересів на території Великобританії від загроз національній безпеці. Законодавчим підґрунтям діяльності МІ-5 є "Закон про службу безпеки" від 1989 р., яким встановлено підпорядкування Служби міністру внутрішніх справ, визначено основні її функції та контроль за нею. Британська Служба безпеки здійснює свою діяльність відповідно до повноважень, наданих законом міністру внутрішніх справ, але не є частиною МВС.

 

У "Законі про Службу безпеки" встановлено відповідальність міністра внутрішніх справ за британську Службу безпеки. Він підзвітний Парламенту і тим самим громадськості за роботу даної служби. Після консультацій з прем'єр-міністром він призначає Генерального директора Служби безпеки, який її й очолює. Заступник Генерального директора надає йому підтримку і відповідає за консультації в області розвідки і безпеки, контррозвідку, боротьбу з розповсюдженням засобів масового ураження і за питання, пов'язані з оперативними можливостями британської Служби безпеки.

 

Відносини між міністром внутрішніх справ і Генеральним директором є вирішальними для діяльності Служби. Генеральний директор знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні міністра внутрішніх справ і регулярно надає йому інформацію: про будь-які зміни, що стосуються загроз національній безпеці, про значні поточні розслідування і з будь-яких інших важливих питань. Він також схвалює щорічні пріоритети британської Служби безпеки. Через керівництво Міністерства внутрішніх справ MI-S інформує уряд Великобританії. Окрім того, Генеральний директор служби регулярно користується правом безпосередньої доповіді прем'єр-міністру. Міністр внутрішніх справ особисто санкціонує видачу ордерів відповідно до "Закону про регулювання повноважень в області розслідувань 2000 р." (RIPA). Завдяки таким ордерам є можливість здійснювати перехоплення повідомлень, проникати в приватне житло або проводити електронне спостереження.

 

У демократичній країні служба безпеки повинна бути аполітичною. У Законі висловлено обов'язок Генерального директора стежити за тим, щоб британська Служба безпеки не просувала інтереси будь-якої політичної партії чи вчинювала певні дії з політичних мотивів. її роль – забезпечувати захист демократії, а не впливати на неї.

 

Основними завданнями МІ-5 є:

- запобігання збиткам, які можуть бути заподіяні Великобританії від розвідувальної та іншої прихованої діяльності інших держав;

- охорона економічного благополуччя Сполученого Королівства від загроз, витікаючих з дій або намірів осіб, що проживають за межами Великобританії;

- виявлення та моніторинг нових і виникаючих видів загроз безпеці держави шляхом збору, аналізу та узагальнення контррозвідувальної інформації; інформування керівництва країни про викриті загрози та вжиті заходи щодо їх ліквідації;

- здійснення заходів щодо припинення діяльності представників іноземних розвідок у випадку реальної загрози національним інтересам держави шляхом проведенням спеціальних операцій;

- захист чутливої інформації і активів уряду, а також критично важливої національної інфраструктури (Critical National Infrastructure – CNI);

- здійснення заходів щодо інформування керівного складу та персоналу "закритих" підприємств і організацій про можливість здійснення виходу на них іноземних розвідок;

- проведення розслідувань, пов'язаних із "витоком" секретної інформації, надання підтримки поліції та іншим правоохоронним органам в попередженні і розкритті серйозних злочинів;

- сприяння Секретній розвідувальній службі (МІ-6) і Штаб- квартирі британського урядового зв'язку (GCHQ) у виконанні їх статутних функцій.

 

МІ-5 проводить контррозвідувальну діяльність у збройних силах, державних і приватних відомствах, серед населення країни та її заморських володінь, здійснює таємне спостереження за іноземними підданими, іммігрантами тощо.                                              

 

Служба безпеки займається також питаннями пропаганди і контрпропаганди, цензури, веде негласне спостереження за дипломатичними та торгівельними представництвами іноземних країн, суспільно-політичними організаціями, здійснює контроль за аеропортами, морськими портами і важливими залізничними станціями. Служба безпеки спирається на розвинену мережу інформаторів, які працюють практично у всіх важливих державних відомствах, а також приватних компаніях.                                                                      

 

МІ-5 активно використовує новітні технології у своїй діяльності. Так, у листопаді 2007 року ця організація оголосила про створення в Інтернеті офіційного сайту окрім англійською мовою, ще і версії на китайській і російській мовах із сподіванням, що це спонукає китайських і російських громадян, що проживають у Сполученому Королівстві, активніше співробітничати з британськими службами держбезпеки. Раніше існували версії сайту на мові урду і на арабському, призначені для залучення потенційних співробітників із знанням цих мов в рамках діяльності МІ-5 по боротьбі з тероризмом, яка є основною в роботі відомства.                                                           

 

Отже, в умовах зміни характеру загроз національній безпеці військово-політичне керівництво розвинених країн розглядає Сили спеціальних операцій та спеціальні підрозділи розвідки в ролі одного із головних інструментів щодо виконання широкого кола завдань, які виникають як у мирний час, так і в кризовій ситуації або в ході бойових дій.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

  1. Объединённый разведывательный комитет [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Объединённый_разведывательный_комитет;
  2. Особливості діяльності розвідувальних служб країн Європейського Союзу та США [Електронний ресурс] // Європейський інформаційно-дослідницький центр. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://euinfocenter.rada.gov.ua/uploads/documents/28968.pdf;
  3. Joint Intelligence Committee (United Kingdom) [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://en.wikipedia.org/wiki/Joint_Intelligence_Committee_(United_Kingdom);
  4. Joint Intelligence Committee [Електронний ресурс] // Joint Intelligence Committee. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.gov.uk/government/groups/joint-intelligence-committee;
  5. Діяльність спеціальних служб та правоохоронних органів Великобританії у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави [Електронний ресурс] // Підручник. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://pidruchniki.com/82900/politologiya/diyalnist_spetsialnih_sluzhb_pravoohoronnih_organiv_velikobritaniyi_sferi_zabezpechennya_informatsiynoyi_bezpeki;
  6. Спецслужбы Великобритании: кто есть кто [Електронний ресурс] // Военное обозрение. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://topwar.ru/9261-specsluzhby-velikobritanii-kto-est-kto.html;
  7. Лозинський П.І. ПРИЗНАЧЕННЯ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ КРАЇН–ЧЛЕНІВ ПІВНІЧНОАТЛАНТИЧНОГО АЛЬЯНСУ [Електронний ресурс] / П.І. Лозинський, С.М. Пасічник // Академія Сухопутних військ імені гетьмана Сагайдачного. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/27283/1/023-116-121.pdf.

 

 

 

 

 



Создан 17 авг 2018