International Conferences. Ukrainian Political Sciences Association

 

Павлюк, Олег. ДІЯЛЬНІСТЬ РОЗВІДУВАЛЬНИХ ТА КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНИХ СЛУЖБ НОРВЕГІЇ: АКТУАЛІЗАЦІЯ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ ТА ЗАГРОЗ // Матеріали ІV-ої міжнародної студентської наукової конференції «Політична праксеологія: розвідка в умовах інформаційного суспільства»




ДІЯЛЬНІСТЬ РОЗВІДУВАЛЬНИХ ТА КОНТРРОЗВІДУВАЛЬНИХ СЛУЖБ НОРВЕГІЇ: АКТУАЛІЗАЦІЯ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ ТА ЗАГРОЗ

 

Павлюк, Олег,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Інститут міжнародних відносин (Україна, м. Київ),

бакалавр,

e-mail: oleh_pavliuk@ukr.net

 

АНОТАЦІЯ

У статті проаналізовано діяльність служб розвідки та безпеки Норвегії. Визначено інституційну структуру забезпечення розвідувальної діяльності в країні та протидії загрозами національної безпеки. Оглянуто механізми попередження терористичної загрози в Норвегії та її оцінка відповідними органами на сучасному етапі. Наведено особливості загроз Норвегії у сфері зовнішньої політики та безпеки, а саме активізація підривної діяльності Російської Федерації в регіоні.

Ключові слова: Норвегія, розвідка, служба безпеки, терористична діяльність, Андерс Брейвік, російське втручання.

 

INTELLIGENCE AND COUNTER-INTELLIGENCE SERVICES IN NORWAY: THE SALIENCE OF MODERN CHALLENGES AND THREATS

 

Pavliuk, Oleh,

Taras Shevchenko National University of Kyiv,

Institute of International Relations,

bachelor,

e-mail: oleh_pavliuk@ukr.net

 

SUMMARY

The article analyses the activity of intelligence and security services in Norway. The institutional structure of ensuring intelligence activities in the country, as well as countering national security threats, is defined. The mechanisms to prevent the terrorist threat in Norway and its assessment by appropriate bodies at the present stage is reviewed. The specificities of Norway’s challenges in the field of foreign policy and security, in particular the increasing subversive activities of the Russian Federation in the area, are presented.

Keywords: Norway, intelligence, security service, terrorist activity, Anders Breivik, Russian interference.

 

 

Діяльність розвідувальних служб різних країн світу завжди складала значний інтерес для дослідників. Передусім розвідувальна інформація є однією з основ прийняття рішень у політичній, економічній, соціальній та інших сферах для вищого керівництва держав, оскільки є систематизованою і синтезованою формою різноманітних даних про приховану діяльність як усередині даної країни, так і за її межами. Нині, з огляду на стрімке зростання інформаційно-комунікаційних технологій, можливості розвідувальних та контррозвідувальних служб значно посилилися.

 

Особливого значення їхня діяльність набуває в сучасну добу – так звану епоху «постправди», коли достовірність інформації стає все важче перевірити, а доступні інформаційно-комунікаційні ресурси дозволять просувати власний порядок денний практично будь-якому міжнародному актору. Події 2014 р., які мали місце в Україні, засвідчили, що впровадження спотвореного пропагандистського наративу легальними й нелегальними засобами взагалі перетворюється в офіційну зовнішню політику окремих країн світу. І не в останню чергу саме діяльність розвідувальних служб дозволяє здійснювати підтримку такого курсу або, навпаки, йому всіляко протидіяти.

 

Інтереси Російської Федерації в Європі спрямовані, зокрема, і на країни Північної Європи, які традиційно постають «нейтральними» майданчиками ведення міжнародних переговорних процесів та миротворчих зусиль. Варто також додати, що Росія розглядає регіон Північної Європи як такий, що межує зі сферою її безпосередніх інтересів (тут маються на увазі Арктика та Північне море), і тому здійснює відповідну розвідувально-пропагандистську роботу з метою забезпечення сприятливого інформаційного ґрунту для просування власних меседжів та підриву єдності громадської думки щодо визнання Росії країною-порушницею міжнародних норм.

 

Утім варто зауважити, що діяльність розвідувальних служб, у тому числі й у Норвегії, часто є таємною і приховується від громадськості з міркувань національної безпеки, що створює простір для маніпуляцій та зловживань збором персональних даних громадян, організації стеження за іноземцями, що перебувають у країні, веденні боротьби з міжнародним тероризмом «усіма можливими засобами». Це порушує очевидну етичну дилему про те, до якої межі розвідка та контррозвідка повинна здійснювати приховану, непублічну діяльність. Відповідно, з огляду на вищезазначене, аналіз розвідувальної системи Норвегії в аспекті її інформаційного менеджменту є актуальним.

 

За даними Європейської мережі оглядачів з питань розвідувальних служб [1], у Норвегії діють чотири організованих структури з питань розвідки та безпеки: Служба безпеки поліції Норвегії, Управління національної безпеки Норвегії, Служба розвідки Норвегії та Агентство з питань безпеки оборони Норвегії.

 

Служба безпеки поліції Норвегії (PST) є національною службою безпеки країни. Створена ще в 30-х рр. ХХ ст., до її обов’язків входить збір та аналіз інформації, а також здійснення заходів з протидії загрозам національній безпеці. Орган функціонує паралельно зі звичайною поліцією та підпорядковується безпосередньо Міністру юстиції Норвегії, що вирізняє її з-поміж аналогічних служб у інших країнах.

 

Завдання PST викладені в Главі ІІІА Розділу 17б Законі Норвегії «Про поліцію» і полягають у попередженні та розслідуванні: порушень, пов’язаних із незалежністю та національними інтересами Норвегії, а також безпекою; незаконної розвідувальної діяльності; поширення зброї масового знищення, а також обладнання, матеріалів і технологій, пов’язаних із виробництвом такої зброї; порушень положень щодо вивезення товарів, послуг чи технологій стратегічного призначення, а також пов’язаних із виконанням резолюцій Ради Безпеки ООН; диверсії та політично вмотивованого насилля чи примусу. Додатково зазначається, що Служба безпеки поліції Норвегії з метою виконання цих завдань здійснює оцінку загроз для використання органами політичної влади, співпрацює з органами поліції та службами розвідки та безпеки інших країн, а також проводить експертизу в межах розслідувань, пов’язаних із питаннями безпеки [2].

 

Головне завдання Служби безпеки поліції – попередження та розслідування злочинів, що можуть становити загрозу національній безпеці. З цією метою використовується низка різноманітних методів та процедур: збирання інформації щодо осіб та груп, які перебувають в зоні небезпеки; підготовка аналітичних документів та оцінка загроз; розслідування відповідних справ; надання загальних консультацій та інше. У структурі Служби безпеки виокремлюють такі операційні відділи: підрозділ контррозвідки, підрозділ з питань протидії тероризму, підрозділ з питань боротьби з розповсюдженням та організованою злочинністю, підрозділ з питань протидії екстремізму, підрозділ розслідувань, підрозділ спостереження, технологічний підрозділ, підрозділ безпекового аналізу та підрозділ з питань іноземних громадян [3].

 

Служба розвідки Норвегії (NIS) є єдиним органом зовнішньої розвідки Норвегії. Вона підпорядковується Міністру оборони країни. NIS збирає інформацію про події та умови за межами Норвегії з метою надання урядові обґрунтування прийняття рішень у сфері зовнішньої, безпекової та оборонної політик.

 

Головні завдання Служби розвідки викладено в Законі «Про службу розвідки», де зазначено, що орган збиратиме, оброблятиме та аналізуватиме інформацію щодо інтересів Норвегії під кутом зору іноземних держав, організацій та окремих осіб і в цьому контексті готує оцінки загроз та розвідувальні документи тією мірою, якою це може допомогти забезпечити важливі національні інтереси, в тому числі формування зовнішньої, оборонної та безпекової політик Норвегії; планування на випадок надзвичайних обставин і правильне вирішення інцидентів та криз; довгострокове планування і структурний розвиток Міністерства оборони Норвегії; ефективність операційних відділів цього Міністерства. До таких завдань належать: підтримка оборонних альянсів, у яких бере участь Норвегія; отримання інформації щодо міжнародного тероризму, наднаціональних екологічних проблем, а також різних видів поширення зброї масового знищення та обладнання і матеріалів, необхідних для створення такої зброї; формування основи для участі Норвегії в міжнародних угодах із питань роззброєння та регулювання озброєнь [1].

 

Управління національної безпеки Норвегії (NSM) – це міжвідомчий професійний та наглядовий орган у системі служб захисної оборони Норвегії. Управління забезпечує координацію заходами у сфері захисної оборони та здійснює моніторинг стану безпеки у таких галузях діяльності, як адміністрування безпеки, фізичний захист, внутрішня безпека, безпека інформаційних систем, комунікаційна безпека, криптобезпека, безпека персоналу, Інтернет-безпека, сертифікація у сфері ІТ-безпеки, моніторинг, фотографічний та картографічний моніторинг тощо. До заходів захисної оборони в Норвегії відносять усі дії, спрямовані на убезпечення таємної та засекреченої інформації та об’єктів від шкідливого впливу, зокрема шпигунства, диверсії та терористичних актів.

У силу специфіки своїх повноважень, Управління національної безпеки підзвітне одночасно Міністру оборони та Міністру юстиції.

 

Агентство з питань безпеки оборони Норвегії (FSA) займається передусім забезпеченням операційної безпеки Збройних Сил країни, зокрема в контексті їхньої розвідувальної діяльності. Діючи за вказівкою Міністра оборони, Агентство протидіє безпековим загрозам, пов’язаним зі шпигунством, підривною діяльністю і терористичними актами, які можуть негативно вплинути на діяльність військових структур і/або національну безпеку. Орган є підзвітним Міністру оборони Норвегії [1].

Нагляд за розвідувальною діяльністю в Норвегії здійснюється Парламентським комітетом Норвегії з питань нагляду за розвідкою (Комітет EOS). Він відповідальний за моніторинг діяльності у сфері розвідки, спостереження та безпеки, яку здійснюють державні органи Норвегії або яка здійснюється під їхнім контролем чи за їхнім керівництвом.

 

Комітет EOS складається із семи членів, у тому числі голови та заступника голови. Члени Комітету призначаються терміном на п’ять років парламентом Норвегії – Стортингом, але при цьому сам орган діє як незалежна установа, що виконує свої функції від імені парламенту.

На Комітет, перш за все, покладається завдання стежити за тим, щоб діяльність норвезьких служб безпеки та розвідки не порушувала права людини, не обмежувала її свобод і не суперечила чинному законодавству. Із цією метою Комітет вдається до трьох засобів проведення такого стеження: інспекції, розслідування скарг і розслідування питань, порушених за власною ініціативою. У межах своєї діяльності орган уповноважений отримувати доступ до державних архівних матеріалів, реєстрів, урядових приміщень і споруд усіх видів; викликати співробітників розвідувальних служб, служб безпеки чи урядовців для надання усних свідчень Комітету; вимагати долучення зібраних ним доказів до судової справи; запрошувати експертної оцінки в питаннях, які він вважає за необхідне [4].

 

Одна з головних сфер відання служб безпеки та розвідки Норвегії - терористична активність – знаходиться на порівняно низькому рівні. Так, за період 1979-2011 рр. у країні відбулося 18 терористичних атак, тоді як у Данії – 35, у Швеції – 59, Великій Британії – 494, Німеччині – 564, Італії – 702, Франції – 910, Іспанії – 2611 [5]. Це пояснювалося низкою чинників: 1) відсутністю «надлишкового колоніального пасиву»; 2) низьким рівнем безпосередньої військової залученості в конфлікти на Ближньому Сході, в Азії та Північній Африці; 3) законодавством, яке толерувало псевдотерористичні дії на кшталт пропаганди та збирання засобів для терористичних груп, що діють за межами Європи, поки ці групи не здійснюють теракти в країні. Зрештою, саме на цьому ґрунті успішно культивувалася ідеологія крайніх правих екстремістів, схильних до насильницьких засобів досягнення цілей, які стали приводом до двох масштабних терактів [5].

 

У липні 2011 р. громадянин Норвегії А. Брейвік привів у дію бомбу, закладену біля офісу тодішнього прем’єр-міністра країни Є. Столтенберга та будівлі Міністерства нафти і енергетики, внаслідок чого загинуло восьмеро людей. Через півтори години А. Брейвік розпочав стрілянину по учасниках літнього табору членів Молодіжної ліги норвезьких робітників – великої молодіжної політичної організації, пов’язаної з Лейбористською партією Норвегії. Це призвело до загибелі ще 68 людей, переважно підлітків. За години до теракту А. Брейвік опублікував свою заяву «2083 – Європейська декларація незалежності», де засуджувався мультикультуралізм, іслам, «культурні марксисти» та Лейбористська партія Норвегії. У серпні 2012 р. терориста засудили до 21 року позбавлення волі (максимальний на той час термін ув’язнення за законами Норвегії) з можливістю подовження строку ув’язнення на п’ять років необмежену кількість разів [6].

 

А через півтора року після нападу А. Брейвіка, у січні 2013 р., група «Аль-Мурабітун», пов’язана тоді з «Аль-Каїдою», проникла в одну з газових вишок на сході Алжиру, якою частково володіла норвезька державна компанія. Унаслідок теракту загинуло 40 осіб, п’ятеро з яких норвежці [6]. Як наслідок, уряд Норвегії заявив, що посилить боротьбу з екстремістськими й терористичними угрупованнями на території країни, більша частина яких діє в південно-східних районах. Так, покарання за терористичний акт було збільшено до 30 років позбавлення волі; було заборонено здійснювати чи планувати здійснення терористичного нападу, проходити терористичну підготовку чи надавати матеріальну підтримку терористичним організаціям. У червні 2016 р. в Норвегії було ухвалено закон, який визначав виїзд із території країни з метою участі в боротьбі на боці недержавного суб’єкта, а також намір такого виїзду, як кримінальний злочин [7].

 

Рівень терористичної загрози в країні з 2014 р. піднімався тричі, зокрема, після нападу на редакцію французького журналу “Charlie Hebdo” в лютому 2015 р. і після виявлення вибухового пристрою в центрі Осло, столиці Норвегії, в березні 2017 р. [6].

Остання редакція звіту «Оцінка загроз – 2018», яку щорічно готує Служба розвідки Норвегії, аналізує три блоки ризиків для безпеки Норвегії.

 

У першому, «Діяльність державної розвідки», зазначається, що в 2018 р. найбільш серйозними викликами з боку розвідувальних служб іноземних держав стане вербування інформаторів та агентів, встановлення місцезнаходження компаній та життєво важливої інфраструктури, а також діяльність розвідувальних мереж. У зоні ризику перебувають сектори оборони та громадської безпеки, державного адміністрування, наукових досліджень і життєво важливої інфраструктури Норвегії.

 

Другий блок, «Політично вмотивоване насильство», аналізує ступінь терористичної загрози в Норвегії. Найімовірнішим її джерелом, зазначається в звіті, є особи та групи, що підпали під вплив екстремістської ісламської ідеології, тому не можна виключати можливості здійснення теракту, який, утім, не буде складно організованим; у ньому братимуть участь одна-дві особи, які використовуватимуть прицільну зброю, транспортні засоби чи елементарні вибухові пристрої. При цьому терористична атака з боку крайніх правих екстремістів у Норвегії вважається малоймовірною. Попри сплеск активності крайніх лівих груп, вони, стверджується у звіті, на теракти навряд чи підуть.

Останній, третій блок під назвою «Загрози посадовцям» аналізує безпеку окремих ключових осіб держави. У звіті лише зауважується, що деякі політики отримуватимуть погрози насильства чи особисті образи, які не переростуть у реальні дії [8].

 

В останні роки головним викликом перед службами розвідки та безпеки Норвегії було втручання та підривна діяльність Російської Федерації в країні, які активізувалися після вторгнення Росії в Україну 2014 р. Обґрунтовується це низкою чинників, передусім геополітичним положенням Норвегії (близько до Кольського півострова, який має стратегічне значення для Росії, як і Арктичного регіону в цілому, зусилля останньої в якому активізувалися) та її членством у НАТО.

 

Так, у лютому 2015 р. Служба безпеки поліції Норвегії повідомила про затримання іноземних шпигунів, які намагалися інфільтруватися в її структуру, додавши, що в межах кордонів країни активізувалася розвідка Росії та Китаю. Ці ж побоювання було відображено в тогорічному аналітичному звіті «Оцінка загроз – 2015»: «Оскільки іноземні розвідувальні служби здійснюють розвідувальну діяльність усупереч інтересам Норвегії, вони, як очікується, все частіше намагатимуться інфільтруватися в норвезьку контррозвідку. Вони намагаються завербувати наших працівників, а також знайти працівників для роботи на необхідних посадах разом із нами»; «Росія та Китай – це ті дві країни, з якими Норвегія не здійснює політики у сфері безпекової співпраці і які мають порівняно найбільші розвідувальні можливості. Серед них ми вважаємо, що саме російська розвідка володіє найбільшим потенціалом з підриву інтересів Норвегії»; «Окупація Росією Кримського півострова та втручання Росії в політичний процес в Україні також засвідчили, що російська влада має волю на використання сили для досягнення власних цілей. Російські служби розвідки шукають інформацію щодо обороноздатності, безпеки та бойової готовності Норвегії» [9].

 

Вагомі свідчення посилення російської присутності в Норвегії було встановлено порталом aldrimer.no, який у 2016 р. опублікував серію статей про діяльність розвідки Російської Федерації. Зокрема, серед основних результатів журналістського розслідування наводяться такі [10]:

  • Федеральна служба безпеки РФ (ФСБ) отримала завдання знайти інформацію про військових, які грають ключові ролі, а також їхні сім’ї в Норвегії. Мова йде про цивільних і військових керівників, пілотів бойових літаків, спецназ, розвідників та інших осіб, що грають ключові ролі. ФСБ полює за іменами, фотографіями та інформацією про місце проживання, матеріальне становище і стан здоров’я. Інтерес представляє також інформація про інших членів сім’ї, в тому числі подружжя і дітей. «Замовлення», що надійшло ФСБ від керівництва країни, поширюється не тільки на Норвегію, але і на інші країни НАТО.
  • Багато дільничних лікарів у північній Норвегії, які працюють в районах, де багато військових, підозрюються в тому, що вони шпигують на користь ФСБ. Завдання дільничних лікарів – збір конфіденційних персональних даних про тих, хто працює на Міністерство оборони, які ФСБ може використовувати в конфліктній ситуації або для того, щоб змусити військових надавати інформацію.
  • ФСБ створила мережу власних інформаторів, які повідомляють про переміщеннях військових суден і літаків на важливих військових базах в Норвегії.
  • На норвежців, які мають доступ до конфіденційних персональних даних, розставляються «пастки», на них намагаються чинити тиск. Служба безпеки поліції Норвегії серйозно застерігає деяких норвежців, які опинилися в ситуації, коли на них намагаються чинити тиск, від поїздок в Росію.
  • ФСБ регулярно надсилає спеціальні транспортні засоби в Норвегію для збору інформації. Ці транспортні засоби – часто фургони для кемпінгу або машини з фургонами – мають завдання займатися сигнальною розвідкою. Схоже відзначалося і в країнах Балтії.
  • Цивільні російські риболовецькі траулери і вантажні судна регулярно спостерігають за військовою активністю в норвезьких водах. Ця діяльність охоплює і пробні стрільби норвезькими ракетами морського базування недалеко від Андейя.
  • У Норвегії закріпилися організовані злочинні співтовариства, що заснували кілька компаній, які частково використовуються для кримінальної діяльності, в тому числі для відмивання грошей, але також і для виконання завдань від російської розвідки. Але можливості перевірити ці підозри немає.

Також наголошується, що частина представників російського дипломатичного корпусу проводить розвідувальну діяльність, спрямовану на підрив національної безпеки та обороноздатності країни.

Чималу увагу розвідувальні служби Норвегії приділяють аналізу загроз, які виникають і в міжнародній обстановці. В останньому щорічному звіті Служби розвідки Норвегії «Фокус-2018», що був оприлюднений у березні 2018 р., чималу увагу було приділено зростанню російської агресії в Європі та нарощуванню темпів деструктивних інформаційно-психологічних дій Російською Федерацією, у тому числі: посиленню діяльності Росії в Арктичному регіоні, що загрожує посиленням російської присутності в Північному морі; вимушеній співпраці Росії та Китаю в Арктиці; концентрації влади в Росії, що попри несприятливу економічну ситуацію та посилення санкційного режиму несе потенційні загрози країнам Європи, передусім Україні; стратегічному значенню для Росії Кольського півострова в контексті стримування Сполучених Штатів в Арктичному регіоні; посиленню ролі Північного флоту РФ та відновленню його боєздатності за рахунок мобільних систем, спеціальних сил і високоточної зброї дальньої дії; активізації військових навчань, у тому числі неоголошених, випробовувань нової зброї та стратегічних польотів, що дозволяє прогнозувати сплеск військової діяльності. У підсумку, «в поєднанні з розвитком російської військової сили поблизу Норвегії та змінах у способах дій, все це свідчить про нову “нормальну” військову ситуацію на найближчі роки», підсумовує звіт Служби зовнішньої розвідки Норвегії [11].

 

Перший розділ звіту за попередній, 2017 р., також присвячено Росії, за яким іде огляд загроз у кіберсфері, на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та у сфері міжнародного тероризму [12]. Напередодні його оприлюднення один із підрозділів Служби зовнішньої розвідки, який розташовувався в містечку за кілька кілометрів від кордону з Росією, було перенесено вглиб Норвегії [13].

 

Інформації про контрзаходи у відповідь на посилену російську розвідувальну діяльність у відкритих джерелах не досить багато, однак у червні 2017 р. у газеті «New York Times» виходить репортаж про будівництво американської радіолокаційної системи на норвезькому острові Вардо, покликаної відслідковувати діяльність військово-морських сил у прилеглому регіоні. Спільний американсько-норвезький проект станції «Globus-3», що коштуватиме, за приблизними оцінками, сотні мільйонів доларів США, викликав різку реакцію з боку Москви, яка вважає його частиною діяльності Пентагону з оточення Росії. Російський посол у Норвегії Т. Рамішвілі заявив, що «Норвегія мусить розуміти, що, ставши аванпостом НАТО, їй доведеться зіштовхнутися безпосередньо з Росією та російською військовою могутністю. А отже, мирної Арктики більше не буде» [14].

 

Цікавим видається те, що образ Росії як деструктивного міжнародного актора в Норвегії просувається не лише шляхом комунікації розвідувальних органів і служб безпеки через мас-медіа, а й у масовій культурі. Так, 2015 р. на екрани вийшов телевізійний серіал «Окуповані», сюжет якого побудований на тому, що Росія вводить свої військові підрозділи на нафтовидобувні комплекси Норвегії, скориставшись тим, що остання хоче добувати менше, переходячи на торієві ядерні електростанції. На це порушення суверенітету не хочуть реагувати ані ЄС, ані США. При цьому важливо зауважити, що ідея серіалу в автора – норвезького письменника Ю. Несбе – виникла ще в 2008 р.

 

Український дослідник Г. Почепцов зауважує, що «серіал акцентує не стільки дії Росії, як самої Норвегії. Виявляється, багато хто, за винятком досить малої частини суспільства, готовий не визнавати це окупацією і не ставати на шлях боротьби проти неї, адже йдеться про окупацію гібридну, яку можна інтерпретувати по-своєму» [15]. В «Окупованих» часто фігурують російські спецслужби, які втручаються в політику норвезьких органів влади і тиснуть на перших осіб держави, при цьому сама Норвегія формально залишається незалежної державою з усіма атрибутами влади, в тому числі й армією. Цілком можна припустити, що так автори конструюють імовірну «гібридну» реальність, що може настати після відкритого втручання Росії в справи європейських країн.

 

Отже, Норвегія має розгалужену структуру органів у сфері розвідки та безпеки, що здійснюють ґрунтовну інформаційно-аналітичну та превентивну діяльність у сфері протидії загрозам національній безпеці країни та посилення її обороноздатності в силу трансформації сучасних викликів. Зокрема, після терористичного акту липня 2011 р. було посилено діяльність органів контррозвідки та протидії тероризму, а також відповідно адаптовано законодавчу базу. Нині актуальним фактором ризику для безпеки Норвегії (як внутрішньої, так і зовнішньої) є посилення присутності Російської Федерації в регіоні Північного моря та деструктивна діяльність її розвідувальних служб, що, скоріш за все, має системний, загальноєвропейський характер. Відповідно, можна прогнозувати активізацію саме цього напрямку діяльності Норвегії в розвідувальній та безпековій сферах.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. The Norwegian Intelligence and Security Landscape [Electronic resource] // Mode of access : http://www.ennir.be/norway/norwegian-intelligence-and-security-landscape. – Title from the screen.

2. The Norwegian Police Security Service (PST) [Electronic resource] // Mode of access : https://eos-utvalget.no/english_1/services/the_eos_services/pst_the_norwegian_police_security_service_/. – Title from the screen.

3. Norwegian Police Security Service  [Electronic resource] // Mode of access : https://en.wikipedia.org/wiki/Norwegian_Police_Security_Service. – Title from the screen.

4. Intelligence review in Norway [Electronic resource] // Mode of access : http://www.ennir.be/norway/intelligence-review-norway. – Title from the screen.

5. Орбан Ф. Терроризм в Норвегии: адаптация к новым реальностям / Франк Орбан // ЧЕЛОВЕК: Преступление и наказание. – 2014. - №2 (85). – С. 65-73.

6. Norway: Extremism & Counter-Extremism [Electronic resource] // Mode of access : https://www.counterextremism.com/countries/Norway. – Title from the screen.

7. Country Reports on Terrorism 2016 - Norway [Electronic resource] // Mode of access : http://www.refworld.org/docid/5981e424a.html. – Title from the screen.

8. Threat Assessment 2018 [Electronic resource] // Mode of access : https://www.pst.no/globalassets/artikler/trusselvurderinger/annual-threat-assessment-2018.pdf. – Title from the screen.

9. Foreign spies tried to infiltrate Norway's 'MI5' [Electronic resource] // Mode of access : https://www.thelocal.no/20150205/foreign-spies-tried-to-infiltrate-norwegian-intelligence. – Title from the screen.

10. Стурмарк Х. Как российская разведка работает против Норвегии [Электронный ресурс] // Хетиль Стурмарк. – Режим доступа : https://inosmi.ru/politic/20160701/237043072.html. – Название с экрана.

11. Norwegian Intelligence Services: Arctic High on the Russian Agenda [Electronic resource] // Mode of access : http://www.highnorthnews.com/norwegian-intelligence-services-arctic-high-on-the-russian-agenda/. – Title from the screen.

12. FOCUS 2017: The Norwegian Intelligence Service’s assessment of current security challenges [Electronic resource] // Mode of access : https://forsvaret.no/en/ForsvaretDocuments/Fokus2017_2002_ENGELSK_v2.pdf. – Title from the screen.

13. Norway moves military intelligence away from Russian border [Electronic resource] // Mode of access : https://thebarentsobserver.com/en/2017/03/norway-moves-military-intelligence-away-russian-border. – Title from the screen.

14. Higgins A. On a Tiny Norwegian Island, America Keeps an Eye on Russia [Electronic resource] / Andrew Higgins // New York Times. – 13 June 2017. – Mode of access : https://www.nytimes.com/2017/06/13/world/europe/arctic-norway-russia-radar.html. – Title from the screen.

15. Почепцов Г. «Окуповані» - норвезький серіал про гібридну війну [Електронний ресурс] // Георгій Почепцов. – 28 лютого 2016. – Режим доступу : http://ms.detector.media/trends/1411978127/okupovani_norvezkiy_teleserial_pro_gibridnu_viynu/. – Назва з екрану.

 

REFERENCES:

1. The Norwegian Intelligence and Security Landscape. – Available at: http://www.ennir.be/norway/norwegian-intelligence-and-security-landscape (5.06.2012).

2. The Norwegian Police Security Service (PST). – Available at : https://eos-utvalget.no/english_1/services/the_eos_services/pst_the_norwegian_police_security_service_/ (23.04.2018).

3. Norwegian Police Security Service . – Available at: https://en.wikipedia.org/wiki/Norwegian_Police_Security_Service (23.04.2017).

4. Intelligence review in Norway. – Available at: http://www.ennir.be/norway/intelligence-review-norway (5.06.2012).

5. Orban, F. (2014). Terrorism v Norvegii: adaptatsiya k novym realnostyam. CHELOVEK: Prestupleniye i nakazaniye. №2 (85), S. 65-73.

6. Norway: Extremism & Counter-Extremism. – Available at: https://www.counterextremism.com/countries/Norway (23.04.2018).

7. Country Reports on Terrorism 2016 – Norway. – Available at: http://www.refworld.org/docid/5981e424a.html (19.07.2017).

8. Threat Assessment 2018. – Available at: https://www.pst.no/globalassets/artikler/trusselvurderinger/annual-threat-assessment-2018.pdf (23.04.2018).

9. Foreign spies tried to infiltrate Norway's 'MI5'. – Available at: https://www.thelocal.no/20150205/foreign-spies-tried-to-infiltrate-norwegian-intelligence (5.02.2015).

10. Sturmark, H. Kak rossiyskaya razvedka rabotayet protiv Norvegii. – Available at: https://inosmi.ru/politic/20160701/237043072.html (1.07.2016).

11. Norwegian Intelligence Services: Arctic High on the Russian Agenda. – Available at: http://www.highnorthnews.com/norwegian-intelligence-services-arctic-high-on-the-russian-agenda/ (6.03.2018).

12. FOCUS 2017: The Norwegian Intelligence Service’s assessment of current security challenges. – Available at: https://forsvaret.no/en/ForsvaretDocuments/Fokus2017_2002_ENGELSK_v2.pdf (19.11.2016).

13. Norway moves military intelligence away from Russian border. – Available at: https://thebarentsobserver.com/en/2017/03/norway-moves-military-intelligence-away-russian-border (1.03.2017).

14. Higgins, A. (2017). On a Tiny Norwegian Island, America Keeps an Eye on Russia. – Available at: https://www.nytimes.com/2017/06/13/world/europe/arctic-norway-russia-radar.html (13.06.2017).

15. Pocheptsov, G. (2016). «Okupovani» - norvezkyi serial pro hibrydnu viynu. – Available at: http://ms.detector.media/trends/1411978127/okupovani_norvezkiy_teleserial_pro_gibridnu_viynu/ (28.02.2016).



Создан 17 авг 2018